Термін «творення» у цьому контексті позначає момент або процес виникнення світу — через акт трансцендентної волі, еманацію з абсолюта, або ж як наслідок космічного становлення. Незалежно від конкретного способу, всі ці моделі служать для встановлення фундаментального порядку та змісту Всесвіту.
Теологічне опрацювання в межах релігійних традицій
У кожній розвиненій релігійній традиції космогонічний міф не залишається ізольованим текстом. Він стає основою теологічного тлумачення, інтерпретується у зв’язку з новими історичними, моральними та духовними викликами. Наприклад, християнська доктрина творення світу бере початок у біблійному тексті книги Буття, однак пізніша теологія осмислює її крізь призму особи Ісуса Христа, пов’язуючи первісне творення з «новим творінням» у Христі.
Такі міфи не просто пояснюють походження світу вони є виразом культурного мислення, етичної орієнтації та системи цінностей. Їхня символічна структура надає форму всьому подальшому осмисленню реальності в межах даної релігійної спільноти.
Символічне центрування світу і людини
Міф про створення світу виконує функцію символічного центрування: він не лише окреслює момент початку, а й розташовує людину в космосі. Це центрування здійснюється як у символічному, так і в емпіричному просторі. Символічно воно надає просторовості буттєвого значення, а емпірично дозволяє людині орієнтуватися в конкретному ландшафті, надаючи назви фауні, флорі, топографії. Цей процес і є початком культури, в якому формуються мова, стиль, соціальні структури та цінності.
Мова, яку людина використовує для опису світу, продовжує традицію первісного космогонічного міфу. У цьому сенсі космогонія є не лише початком світу, але і початком культури.
Міф і філософія
Попри схожість із філософією, як у прагненні дати відповіді на запитання про початок та суть речей, міф має власну логіку. Це не раціональний дискурс у сучасному розумінні, а система символів, що поєднує як раціональні, так і ірраціональні елементи.
Ритуал як драматизація космогонії
Міф не існує ізольовано від ритуалу. Ритуальне вираження літургія, обряд, церемонія — є драматичним відтворенням космогонії, що надає їй актуального сенсу. Саме через ритуал релігійна спільнота знову й знову вступає у «священний час» — той первісний момент, коли було створено світ. У такий спосіб космогонічний міф не лише пояснює, а й формує часову структуру життя: він ділить час на сакральний і профанний, встановлюючи моменти найбільшої значущості для життя громади.
Універсальність і трансформація
Космогонічні міфи універсальні: вони присутні в усіх релігіях і культурах, і попри розбіжності, виконують схожі функції. Вони трансформуються, адаптуються до нових умов, філософських систем і соціальних реалій, однак зберігають структуру, що дозволяє їм залишатися осердям духовного життя спільноти. Теологічне осмислення, філософська систематизація, ритуальна практика й культурна творчість усе це функціонує на основі космогонії як первісної парадигми.
Іван Гудзенко
