Ранні роки
Беме народився в селі Альтсайденберг поблизу Герліца, в епоху релігійних суперечок, що роздирали післяреформаційну Німеччину. Середовище, у якому він формувався, було насичене дискусіями між лютеранами, кальвіністами, анабаптистами та парацельсіанцями. Відвідування проповідей пастора Мартіна Меллера справило на нього значний духовний вплив.
У 1600 році, вже маючи сім’ю і ремесло, Беме пережив містичне осяяння, яке він описував як безпосереднє споглядання божественної істини. Це видіння стало ключем до його духовної системи: у всьому бутті він побачив напругу протилежностей, які утворюють живу діалектику Божого творіння. Цей принцип він назвав «реальною діалектикою», що визначає ритм і структуру всесвіту.
Перший досвід філософа-містика
Результатом його духовних роздумів стала праця «Aurora oder Morgenröte im Aufgang» 1612. Хоча Беме називав її «дитячим початком», твір виявився настільки сміливим, що викликав осуд місцевого пастора Грегорі Ріхтера, який домігся заборони Беме писати.
Алхімічні впливи і розвиток філософії
Період мовчання став для Беме часом внутрішнього визрівання. Завдяки спілкуванню з лікарями, гуманістами й освіченою знаттю він познайомився з ідеями Парацельса та алхімічною символікою. Хоча сам Беме не займався лабораторною алхімією, він активно використовував її мову для опису духовних процесів.
Пізні твори
Після 1619 року Беме повернувся до активної творчості. Його друзі надрукували низку трактатів, зокрема «Шлях до Христа» (Der Weg zu Christo, 1622), де він наголошував на смиренні, покаянні й внутрішньому оновленні людини.
Найвищим досягненням мислителя стали твори 1623 року — «Mysterium Magnum» («Велика таємниця») і «Про обрання благодаті» (Von der Gnadenwahl). У першому він запропонував глибоке тлумачення Книги Буття, поєднавши біблійну космологію з натурфілософією Відродження. У другому він розвинув власне розуміння свободи — як внутрішньої участі людини у вічному виборі між Божим «Так» і «Ні». Ця тема, осмислена ним як драматична взаємодія божественної любові та людської волі, пізніше знайшла відлуння у працях Фрідріха Шеллінга і Франца фон Баадера.
Останні роки
Попри переслідування з боку церковної влади Герліца, Беме не припиняв писати — між 1619 і 1624 роками він створив понад тридцять трактатів.
У листопаді 1624 року, відчуваючи наближення смерті, він повернувся до Герліца, де прийняв святе причастя і мирно помер у присутності своєї родини.
Іван Гудзенко
