Археологічні свідчення про його правління залишаються суперечливими. Частина дослідників вважає, що знахідки підтверджують існування царства Соломона на початку Х століття до н. е., інші ж наголошують, що укріплені міста та навіть Єрусалимський храм з’явилися лише через століття. Це породило дискусії, чи дійсно Соломон керував потужною імперією, чи його царство було меншим за масштабами.
Політична діяльність і військова міць
Біблійний текст описує Соломона як правителя, який відразу після сходження на престол усунув політичних суперників. Він призначав своїх прихильників на ключові державні й релігійні посади та активно розвивав військо. Його армія включала піхоту, кінноту й колісниці, що відповідало стандартам військової сили Близького Сходу того часу.
Соломон прагнув контролювати торговельні шляхи Сирії, створював поселення та укріплені міста для розміщення гарнізонів, адміністрації та торгових складів. Одним із найважливіших пунктів його системи був Мегіддо, розташований на стратегічному перевалі між Середземним узбережжям і долиною Єзреел.
Торгівля та міжнародні контакти
Палестина часів Соломона займала вигідне геополітичне становище: вона з’єднувала Азію та Африку суходолом і мала вихід до Середземного та Червоного морів. Соломон використовував ці переваги для розвитку торгівлі. Його царство мало переважно комерційний характер, що забезпечувало надходження прибутків і зміцнення впливу.
Найвідомішим епізодом зовнішніх контактів став візит цариці Савської. Її королівство, розташоване на території сучасної Південної Аравії, контролювало торговельні шляхи Червоного моря та Індійського океану. Союз із Соломоном давав їй доступ до середземноморських ринків, тоді як він здобував вигідні товари та партнерство. Цей візит ліг в основу численних легенд, включно з переказами про можливе народження їхньої дитини.
Будівельна діяльність
Соломон відомий масштабною програмою будівництва. Він укріпив Єрусалим стінами, збудував царський палац і передусім звів перший Храм, який став головним релігійним центром Ізраїлю. Храм мав надзвичайне значення не лише для його сучасників, адже саме на його місці у V ст. до н. е. було споруджено Другий храм, зруйнований римлянами у 70 р. н. е.
Окрім храму, Соломон розбудовував інші міста й фортеці, а також дозволяв представникам іноземних громад будувати власні святилища поблизу Єрусалима, що відображало космополітичний характер столиці.
Мудрість і культурна спадщина
У біблійній традиції Соломон здобув славу наймудрішого з царів. Його суд у справі двох жінок, що сперечалися за дитину, став символом справедливості. Йому приписують авторство збірок афоризмів у книзі Приповістей, а також Пісні над піснями. Хоча сучасні дослідники вважають ці твори пізнішими, авторитет Соломона як мудреця і поета сприяв приписуванню йому багатьох текстів, включно з апокрифічними «Одами Соломона» та «Псалмами Соломона».
Його образ як мудреця і законодавця залишився впливовим у юдейській, християнській та ісламській традиціях. В ісламі Соломон (Сулейман) постає як пророк і правитель, що володів знанням мов тварин і джинів.
Занепад царства
Біблія підкреслює, що велич Соломона трималася на його особистому авторитеті. Після його смерті виявилися внутрішні суперечності. Його син Ровоам провадив жорстку політику щодо північних племен, що призвело до розколу: десять племен утворили окреме Ізраїльське царство, тоді як династія Соломона зберегла владу лише над Юдеєю. Так імперія, створена Давидом і розбудована Соломоном, остаточно розпалася.
Іван Гудзенко
