Систематичне навчання в Греції, традиційне для освічених римлян, з огляду на політичну нестабільність періоду громадянських війн було для нього малоймовірним. Попри добру обізнаність у грецькій літературі, він припускався помилок у перекладах, що свідчить про відсутність довготривалого перебування в грецькому культурному середовищі. Його освіта сформувалася переважно на вивченні риторики та філософії, а ранні філософські діалоги, які він створив, не збереглися.
Приблизно у 30-х роках до н. е. Лівій переїхав до Рима, де знайшов інтелектуальне середовище, необхідне для роботи над грандіозною історією міста. Саме тут він увійшов до кола наближених імператора Августа. Хоча на нього звертали увагу представники влади, Лівій залишався осторонь літературних гуртків, у яких спілкувалися Вергілій, Горацій, Овідій та Меценат. Його фінансова незалежність дозволяла не шукати покровителів, а характер вирізнявся прямотою, що спонукало Августа жартома називати його «помпеянцем».
Життя Лівія проходило тихо й зосереджено. Центральним проєктом стала багатотомна «Історія Риму від заснування міста», над якою він працював десятиліттями. Його авторитет у Римі був настільки значним, що майбутньому імператору Клавдію навіть радили вчитися писати саме в Лівія. Після смерті історика у 17 р. н. е. його рідне місто Патавій зберегло пам’ять про одного з найвпливовіших інтерпретаторів римського минулого.
Іван Гудзенко
