Ленотр виріс у середовищі садівників королівського двору, адже його батько Жан Ленотр працював головним садівником у Тюїльрі. Вже змалку Андре вбирав знання про садово-паркову справу, водночас здобувши ґрунтовну художню та архітектурну освіту. У майстерні Франсуа Вуе він опанував закони перспективи та оптики, що стали основою його просторових композицій. Завдяки співпраці з Франсуа Мансаром Ленотр засвоїв архітектурні принципи, які пізніше втілив у садово-парковому мистецтві.
У 1637 році він успадкував посаду батька в Тюїльрі й одразу продемонстрував новаторський підхід до просторових рішень. Саме він продовжив головну алею саду, що згодом стала знаменитими Єлисейськими полями. Його талант швидко здобув визнання при дворі, і вже в середині XVII століття Ленотр отримав замовлення від впливових осіб Франції.
Для міністра фінансів Ніколя Фуке він створив парк Во-ле-Віконт (1656–1661), який став першим великим шедевром майстра. Гармонійне поєднання партерів, алей, фонтанів та перспективних осей вразило сучасників і стало своєрідним початком до його головної роботи — садів Версаля.
Версальський парк площею понад 6000 гектарів став вершиною творчості Ленотра. Він зумів перетворити заболочену місцевість на грандіозний простір. Чітка геометрія алей, масштабні водні басейни, скульптурні композиції та використання перспективи створювали ілюзію нескінченного простору, що символізував велич королівської влади.
Слава майстра швидко вийшла за межі Франції. Його стиль надихав архітекторів у Німеччині, Австрії, Іспанії та Італії. У 1662 році він відвідав Лондон, де, ймовірно, вплинув на створення планування парку Святого Джеймса. У 1679 році подорожував Італією, вивчаючи місцеві традиції садового мистецтва.
Окрім Версаля, він працював над садами Тріанона, Сен-Клу, Шантійї, Сен-Жермен-ан-Ле та Фонтенбло. Ленотр увійшов в історію як майстер садів та творець візуальної мови, яка відображала могутність епохи та визначила розвиток садово-паркової культури Європи.
Іван Гудзенко
