Алківіад народився в аристократичній родині, яка належала до найвпливовіших у Афінах. Його батько, Кліній, загинув у битві при Коронеї (447 або 446 рр. до н. е.), коли Алківіад був ще дитиною. Опікуном хлопчика став Перікл, видатний афінський державний діяч, який, однак, через зайнятість політичними справами не зміг надати Алківіаду достатньої уваги. Це, можливо, вплинуло на формування його характеру — екстравагантного, егоцентричного та схильного до ризику.
У юності Алківіад відзначився не лише своєю красою та інтелектом, але й зустріччю з філософом Сократом, який став його наставником. Сократ, вражаючись потенціалом молодого Алківіада, намагався виховувати в ньому моральну чесність та інтелектуальну глибину. Проте, як зазначають історики, Алківіад згодом відмовився від цих ідеалів на користь політичної кар’єри, що принесла йому славу, але водночас зруйнувала його репутацію.
Політична кар’єра та військові успіхи
На початку своєї кар’єри Алківіад здобув популярність завдяки своїй красномовності в Екклесії (народних зборах) та мужності на полі бою. Він брав участь у битвах при Потідеї (432 р. до н. е.) та Деліумі (424 р. до н. е.), де його хоробрість та стратегічний талант стали очевидними. Однак його амбіції та прагнення до влади часто ставали причиною конфліктів з іншими політиками, зокрема з Нікієм, який був прихильником мирного врегулювання зі Спартою.
У 415 році до н. е. Алківіад став одним із ініціаторів Сицилійської експедиції — масштабного військового походу проти Сиракуз, який закінчився катастрофою для Афін. Напередодні відплиття Алківіада звинуватили в святотатстві — пошкодженні герм (статуй бога Гермеса) та профанації Елевсинських містерій. Замість того, щоб зіткнутися з судом, він утік до Спарти, де надав ворогам Афін цінні поради, що призвели до поразки афінського флоту.
Зрада та повернення до Афін
У Спарті Алківіад швидко здобув довіру, але його зв’язки з дружиною царя Агіса II викликали скандал, і він був змушений покинути місто. Після цього він знайшов притулок у Персії, де намагався отримати підтримку для повернення до Афін. У 411 році до н. е., коли в Афінах було встановлено олігархічний режим, Алківіад об’єднався з демократично налаштованими військовими, які потребували його лідерства. Він очолив афінський флот і здобув низку перемог над спартанцями, зокрема в битвах при Абідосі (411 р. до н. е.) та Кізіку (410 р. до н. е.).
У 407 році до н. е. Алківіад повернувся до Афін, де його зустріли як героя. Однак його успіхи виявилися нетривалими. Після незначної поразки на морі його політичні вороги зуміли дискредитувати його, і він був змушений знову залишити місто.
Після вигнання Алківіад оселився у Фракії, де продовжував впливати на політичну ситуацію в Афінах. У 405 році до н. е., під час битви при Егоспотамах, він попередив афінський флот про небезпеку, але його поради проігнорували. Поразка Афін у цій битві стала початком кінця їхньої могутності. Алківіад знайшов притулок у Фрігії, де був убитий за наказом спартанців у 404 році до н. е.
Іван Гудзенко
