Політичний і церковний контекст
Велика схизма серйозно підірвала авторитет папства в Європі. Держави та єпископати поділилися на табори, підтримуючи різних претендентів. На соборі в Констанці зібралися делегати з майже всіх католицьких країн, і вже на початку стало очевидно, що традиційна форма голосування не відповідала політичним реаліям. Тому була ухвалена нова система: чотири національні блоки — Італія, Англія, Німеччина та Франція — отримали по одному голосу. Згодом до цієї структури додали голос кардиналів як окремої групи та включили Іспанію. Такий крок мав забезпечити баланс інтересів і рівноправність представництва.
Усунення пап та відновлення єдності
Собор розпочав із вирішення питання легітимності папської влади. Іван XXIII, наступник обраного в Пізі папи, під тиском загрози розслідування власного життя погодився зректися престолу, якщо його суперники зроблять те саме. Проте невдовзі він утік із Констанца, сподіваючись зірвати роботу собору. Втім, імператор Сигізмунд забезпечив продовження засідань і видав декрет Sacrosancta, згідно з яким генеральна рада церкви визнавалася вищою за папу. У цьому ж рішенні підкреслювалася необхідність регулярних соборів як запобіжника зловживанням влади.
Зрештою Івана XXIII було заарештовано та повалено. Григорій XII визнав собор і зрікся престолу, зберігши тим самим формальну легітимність своєї лінії. Бенедикт XIII відмовився скласти повноваження і був також усунутий. У листопаді 1417 року делегати обрали нового папу — Оддоне Колонну, який узяв ім’я Мартін V. Це рішення поклало край багаторічному розколу й відновило єдність Римської церкви.
Справи єресей і богословські дебати
Окрім подолання схизми, Констанцький собор приділив велику увагу питанню єретичних вчень. Було засуджено 45 тез Джона Вікліфа, а також 30 положень Яна Гуса. Останнього проголосили впертим єретиком, передали світській владі та стратили через спалення у 1415 році. Смерть Гуса мала далекосяжні наслідки, оскільки спричинила гуситські війни та стала передвісником протестантських реформаторських рухів.
Реформи та їхні обмеження
Собор ухвалив сім декретів, спрямованих на оновлення церковного життя, а також уклав конкордати з різними державами щодо системи оподаткування та взаємних прав. Проте ці заходи виявилися половинчастими. Нездатність собору провести глибокі й послідовні реформи залишила в суспільстві відчуття невдоволення, що згодом сприяло формуванню протестантської Реформації у XVI столітті.
Констанцький собор став важливою віхою у спробі поєднати принципи соборності та папської монархії. Декрет Sacrosancta, який визнавав зверхність собору над папою, залишається предметом тривалих дискусій серед істориків та богословів. Хоча його практичне значення з часом було зведено нанівець, він засвідчив пошук нових моделей церковного управління в епоху пізнього Середньовіччя.
Іван Гудзенко
