Час створення та авторство
Хоча традиційно книгу приписують царю Соломону, більшість дослідників сходяться на думці, що його ім’я було додане пізніше як знак авторитету та величі. Сучасна редакція тексту сформувалася після вавилонського вигнання у V столітті до н. е., однак окремі вірші могли виникнути ще в X столітті до н. е., у часи Давидової монархії. Це дозволяє вважати книгу однією з найдавніших зразків біблійної поезії, що зберегли унікальну традицію любовної лірики.
Жанр та структура
Книга є збіркою поетичних текстів, які виголошуються від імені чоловіка та жінки. У ній немає послідовної сюжетної лінії, натомість зосереджено увагу на почуттях закоханих, описі краси та гармонії. Поезія побудована у формі діалогу, що створює враження чергування голосів. Цей літературний прийом згодом став підставою для драматичних інтерпретацій книги, хоча у давній семітській традиції справжня драма як жанр фактично була відсутня.
Тлумачення
Протягом історії Пісня над піснями отримала кілька основних інтерпретацій.
- Алегоричне тлумачення в юдейській традиції пояснює вірші як символ любові Бога до Ізраїлю, з яким укладено союз. Християнська традиція бачила у тексті образ завітної любові Христа до Церкви. У середньовічному містицизмі книга тлумачилася як поетичний опис єднання Христа з душею віруючого.
- Драматичне тлумачення розглядало книгу як історію кохання з персонажами та ролями, однак ця гіпотеза здобула мало прихильників через відсутність жанрових паралелей у давній літературі Близького Сходу.
Книга Пісень Соломонових є унікальним явищем у біблійній літературі. Вона відрізняється від інших текстів Старого Заповіту відсутністю прямого повчального чи богословського змісту. Її сила полягає у глибині поетичного вислову, здатності поєднати інтимність почуттів з універсальними темами життя та любові. Саме завдяки цій багатозначності текст залишається джерелом натхнення для релігійних, літературних та культурних традицій упродовж багатьох століть.
Іван Гудзенко
