Після швидкого завоювання Іберійського півострова мусульманами у 711 році, в його північних гірських районах збереглися невеликі осередки християнського спротиву. Найважливішим з них стало Королівство Астурія, засноване Пелаєм, який здобув перемогу в битві при Ковадонзі близько 722 року. Ця подія символічно започаткувала процес Реконкісти.
У IX столітті Астурія поширила свою владу на Галісію та Леон, де згодом сформувалося нове королівство. Леон став провідною силою північної Іспанії, а на його основі постала Кастилія. Поряд існували Наварра й Арагон, які також відігравали ключову роль у боротьбі з мусульманською присутністю. Усі ці держави, попри суперечності між собою, поступово розширювали кордони за рахунок мусульманських земель.
Криза Кордовського халіфату
У X столітті Кордовський халіфат досяг свого розквіту, однак уже на початку XI століття він опинився в глибокій кризі. Причинами стали боротьба між арабською, берберською та слов’янською військовою елітою, надмірна залежність від військових лідерів, а також внутрішні династичні суперечки. Після смерті могутнього візира аль-Мансура (Альманзора) у 1002 році халіфат швидко втратив стабільність.
У 1031 році було офіційно скасовано інститут халіфату в Кордові. На руїнах єдиної держави виникла низка дрібних мусульманських утворень, відомих як тайфи.
Тайфи як новий етап мусульманської Іспанії
Тайфи являли собою незалежні міста-держави, кожне з яких мало власного еміра та військові сили. Найвідомішими стали тайфи Севільї, Толедо, Сарагоси, Бадахоса й Гранади. Вони відзначалися культурною активністю, заохочували поетів, вчених і митців. У цей період особливо розвивалася андалузька поезія та архітектура.
Втім, політична роздробленість призвела до ослаблення мусульманських позицій. Багато тайф не могли самостійно протистояти наступу християнських королівств і змушені були виплачувати їм данину. Цим скористалися Леон, Кастилія й Арагон, які почали активно просуватися на південь.
Розпад Кордовського халіфату на тайфи означав кінець політичної єдності мусульманської Іспанії. Хоча вони залишили вагомий культурний слід, їхня слабкість відкрила шлях до подальшого просування християн і врешті-решт до падіння мусульманських держав Іберії.
Іван Гудзенко
