Есхатологією варто швидше за все називати розділом в теології. Так як цей розділ науки істотно відрізняється від поняття апокаліпсису в Святому Письмі. Поняття має грецьку етимологію, складається із двох слів εςχάτος та λόγος. Перше слово означає – кінцевий, друге – вчення, знання. Тобто це розділ, в якому відбиваються погляди християн щодо самого питання в який спосіб відбудеться кінець світу і Друге Пришестя Ісуса Христа.
Есхатологію розділяють на індивідуальну та загальну. Індивідуальна – пов’язуються зі смертю кожної людини у земному світі, а загальна – з кінцем історії, що передбачається другим приходом на Землю Справедливого Судді і Царя Ісуса Христа, коли час зупиниться і зникне, сатана і зло буде переможене, світоустрій перейде у вічність.
Історія людства і всього всесвіту є кінцевим явищем. У самій есхатології та Другому пришесті Христа слід розглядати два аспекти: радісний, оскільки прийде Бог, грізний – з’явиться як справедливий суддя. Страшний суд виступає торжеством Божої справедливості під виглядом суду історії людства. А тому вирахування Другого пришестя неможливе. Блаженним Августином Аврелієм стверджувалося, що початок есхатологічного періоду розпочався зі встановленням церкви, в залежності скільки триватиме, рік або ж століття.
Друге пришестя ознаменується тілесним воскресінням померлих, адже згідно християнської антропології, людина зодягнена в плоть, а гріх – результат тілесної слабкості та душевних пристрастей. Тіла праведників відрізнятимуться від інших через прославлення, тобто духовне очищення та досконалість. Християнське уявлення про людину відмінне від платонівського чи неоплатонівського тим, що другі вважали, що тіло є в’язницею для душі, відповідно з неї потрібно вирватися. Найчастіше такі погляди можна було зустріти в гностичному вченні.
Позиція церкви щодо цього питання є чіткою, людська історія має закінчитись, людству не зупинити апокаліптичний наступ. Крім того перед приходом Ісуса Христа спершу з’явиться Антихрист, який у відкритий та прихований спосіб намагатиметься мститися та переслідувати послідовників вчення Сина Божого, піддавати їх різним духовним спокусам. У цьому йому допомагатиме лжепророк, яким будуть чинитися фальшиві чудеса перед християнами. Біблійній есхатології відведена таємна пророча книга Нового Завіту – Апокаліпсис або Одкровення Івана Богослова, складна за змістом, у ній містяться різні символічно-таємничі образи, які потрібно досить обережно інтерпретувати. Богословами навіть було залишено трактування «тисячолітнього царства Бога» та його становлення в апокаліптичний час. Неодноразово від Церкви лунало попередження щодо безглуздого апокаліптичного прогнозування.
Вона не приймала жодних варіантів міленаристських вчень (хіліазм). Церквою прийнята до уваги точка зору отця Церкви Августина, який розуміє під «Царством» розпочатий церковний період. Християнством як ми бачимо зберігається віра у Божу справедливість і участь людей після смерті. Згідно есхатологічного вчення Церкви людська душа або потрапляє в пекло або ж в рай. Пекло – місце вічних страждань людських душ, а рай – блаженне світле місце спокою душі людини.
Доля людської душі після її смерті визначена Божою справедливістю, через людські діла та помисли, якими помічається шлях і майбутній стан. Блаженство – божественне споглядання Творця як абсолютного блага та досконалості. Райське блаженство не потрібно сприймати за безробіття та тілесне задоволення. Справедливим є судження, що грішниками в пеклі отримується те, чого вони найбільше прагнули. Пекло не потрібно розуміти як Божу помсту. Пеклом ми називаємо стан з абсолютною відсутністю Бога.
Орігеном у ІІ-ІІІ століттях висувалося вчення про тимчасовість пекельних мук, котре було відкинуте Церквою. Людська душа постає на суд індивідуального характеру, але Страшний суд стане кінцем історії людства. Історична Божа справедливість буде продемонстрована у повній мірі.
Пегас
