Історія створення проєкту
Початковий задум храму належав архітектору Франсіско де Паула дель Вільяру, який у 1882 році розпочав будівництво неоготичного собору, фінансованого винятково за пожертвами вірян. Проєкт мав стати центром релігійного оновлення в Барселоні, що на той час стрімко секуляризувалася. Уже через рік головним архітектором став Антоніо Гауді, який кардинально змінив концепцію споруди.
Гауді відмовився від традиційної готики, створивши новаторську систему конструкцій, здатну стояти без опор та підкріплень. Його бачення поєднало глибоку християнську символіку з математичною гармонією природи. Храм набув форм гелікоїдальних колон, гіперболоїдних склепінь і параболоїдного даху, що нагадує живий організм, спрямований до неба.
Символізм і релігійна концепція
Саграда Фамілія є архітектурним втіленням духовного світу Гауді. Архітектор сприймав її як «Біблію в камені», де кожен елемент має богословський зміст. Храм складається з трьох головних фасадів — Різдва, Страстей і Слави, що символізують народження, смерть і воскресіння Христа.
Фасад Різдва — єдиний, завершений за життя Гауді, прикрашений барельєфами, які прославляють життя та доброту. Фасад Страстей, створений під керівництвом Хосепа Марії Субірахса, відзначається суворими формами та драматизмом, уособлюючи людські страждання. Фасад Слави, ще не завершений, має зображати шлях людства до спасіння.
Уся споруда увінчана 18 вежами, кожна з яких присвячена певній біблійній постаті: дванадцять апостолів, чотири євангелісти, Діва Марія та Ісус Христос. Найвища вежа, присвячена Христу, матиме 172 метри й стане найвищою церковною спорудою у світі.
Гауді та каталонське відродження
Антоніо Гауді був не лише архітектором, а й активним діячем каталонського культурного руху Ренешенси, який прагнув відродити національну ідентичність регіону. Його творчість поєднала духовне оновлення християнства з ідеєю культурного пробудження Каталонії. Саграда Фамілія стала своєрідним маніфестом цього руху, втілюючи мову віри та мистецтва, притаманну каталонській традиції.
Після 1910 року Гауді присвятив себе виключно будівництву храму. Він жив на території майстерні Саграда Фамілія, вів аскетичний спосіб життя й вважав свою роботу актом молитви.
Архітектурна структура та інтер’єр
За планом базиліка має форму латинського хреста, що є типовим для католицьких храмів. Головний неф освітлюється завдяки системі вертикальних веж, які діють як світлові ліхтарі. Усередині храм нагадує кам’яний ліс, де колони піднімаються, немов стовбури дерев, а світло, що проходить через кольорові вітражі, створює ефект живої природи.
Продовження будівництва та сучасний стан
Після смерті Гауді у 1926 році будівництво продовжив його учень Доменек Суграньєс. До початку Громадянської війни в Іспанії встигли звести кілька веж фасаду Різдва, але більшість креслень і моделей було знищено. У 1950-х роках проєкт відновили, спираючись на збережені ескізи та реконструкції.
Сучасні архітектори поєднали ідеї Гауді з новими технологіями, використовуючи комп’ютерне моделювання та 3D-друк для точного відтворення складних форм. У 2010 році Папа Бенедикт XVI освятив храм і надав йому статус малої базиліки.
У грудні 2021 року завершено будівництво вежі Діви Марії висотою 138 метрів, увінчаної сяючою 12-кінцевою зіркою. У 2022 році постали вежі євангелістів Марка та Луки, а завершення всього комплексу планується до 2026 року — сторіччя смерті Гауді.
Іван Гудзенко
