Історичний контекст
Грецька назва Петра означає «скеля». Історичні знахідки свідчать про те, що територія була заселена ще у періоди палеоліту та неоліту. Едоміти населяли цю територію приблизно в 1200 році до нашої ери, а століттями пізніше набатеї, арабське плем’я, зробили Петру столицею свого королівства. У 312 році до нашої ери війська Селевкідів напали на регіон, але не змогли захопити місто.
Процвітання та занепад
Під правлінням набатеїв Петра стала центром торгівлі прянощами, яка охоплювала Китай, Єгипет, Грецію та Індію. Населення міста зросло до 10 000-30 000 осіб. У 106 році нашої ери, після поразки набатеїв від римлян, Петра стала частиною римської провінції Аравія, але продовжувала процвітати. Зміна торгових шляхів спричинила її поступовий комерційний занепад, і після землетрусу в 551 році значне населення міста зникло. Ісламське вторгнення у 7 столітті та форпост хрестоносців у 12 столітті залишили свої сліди, але після хрестових походів місто залишалося невідомим західному світу до 1812 року, коли швейцарський мандрівник Йоганн Людвіг Буркгардт знову відкрив його.
Архітектурні чудеса Петри
Однією з перших визначних пам’яток, яку можна побачити, пройшовши вузькою ущелиною є Ель-Хазне — велика гробниця з розкішним фасадом, вирізаним у скелі. Ця споруда стала символом Петри і однією з найвідоміших археологічних пам’яток світу.
Ад-Дейр
Ад-Дейр або «монастир», є ще однією відомою спорудою в Петрі. Це незавершений фасад гробниці, який використовувався як церква за часів Візантії. Він вражає своїми масштабами і витонченістю архітектури.
Гробниці та храми
Петра відома своїми численними гробницями з витонченими фасадами, які зараз використовуються як житло. Високе місце жертвоприношень, культовий вівтар біблійних часів, добре збережений. Серед інших важливих археологічних знахідок — храм Каср аль-Бінт.
Археологічні розкопки та сучасний стан
Розкопки, проведені в 1958 році Британською школою археології в Єрусалимі та Американським центром східних досліджень, значно доповнили знання про Петру. З 1993 року археологи виявили нові храми та пам’ятники, що дозволило краще зрозуміти політичні, соціальні та релігійні традиції стародавнього міста. Петра є вразливою до природних катаклізмів та шкоди, завданої збільшенням туристичного потоку.
Визнання ЮНЕСКО
У 1985 році Петра була визнана Світовою спадщиною ЮНЕСКО, що сприяло її збереженню та популяризації. Сучасне місто Ваді-Муса, розташоване поруч із стародавнім містом, головним чином обслуговує туристів, які приїжджають, щоб побачити це дивовижне місце.
Петра залишається одним з найвражаючих археологічних місць у світі, яке захоплює своєю історією, архітектурою та таємничістю. Вона є свідченням багатої культурної спадщини набатеїв та їхнього вміння адаптуватися до суворих умов пустелі.
Іван Гудзенко
