Походження та історичний контекст
Перші згадки про менору містяться в біблійній книзі Вихід (25:31–40), де описується божественне одкровення Мойсею на горі Синай щодо виготовлення світильника для Скинії — переносного святилища ізраїльтян у пустелі. Менора мала бути викувана з цільного шматка чистого золота, з центральним стовбуром і шістьма симетричними гілками. Її форма, з чашами, подібними до мигдалевих квітів, інтерпретується як алюзія на Дерево життя, що символізує життєдайну присутність Бога.
У Першому Єрусалимському храмі, збудованому за царя Соломона, вона набула ще більшого значення: біблійні джерела згадують про десять золотих світильників, розміщених у внутрішньому святилищі. Після вавилонського вигнання у Другому храмі знову була встановлена менора, яка залишалася центральним елементом культу до елліністичного періоду.
Ключовою подією в історії менори стало осквернення Храму сирійським правителем Антіохом IV Епіфаном у II столітті до н. е. Після перемоги повстання Маккавеїв і повторного освячення святині, за талмудичною традицією, відбулося чудо з олією: незначної кількості ритуально чистої олії вистачило на вісім днів. Саме ця подія лягла в основу свята Хануки й зумовила появу ханукальної менори.
Після руйнування Другого храму римлянами у 70 році н. е. храмова менора зникла. Згідно зі свідченням Йосипа Флавія, її було вивезено до Риму, а зображення світильника збереглося на рельєфі Арки Тіта як символ перемоги Римської імперії над Юдеєю.
Символізм менори в юдаїзмі
Менора в юдейській традиції насамперед символізує Божественне світло, яке просвітлює світ і дарує духовне знання. Семигілкова структура часто пов’язується з сімома днями творіння, повнотою космічного порядку та гармонією між небесним і земним. Центральна гілка інтерпретується як вісь, що поєднує людину з Богом, тоді як бокові гілки — як різні виміри буття, підпорядковані єдиному джерелу світла.
Після зникнення храмової менори її точне відтворення було заборонене рабинською традицією. Проте образ світильника став надзвичайно поширеним у символічному просторі юдаїзму. Менори прикрашали синагоги, надгробки, мозаїки та рукописи єврейської діаспори, виступаючи знаком релігійної ідентичності.
У новітній період семигілкова менора набула політичного й національного значення: у XX столітті її зображення, натхненне рельєфом Арки Тіта, стало офіційною емблемою Держави Ізраїль.
Хануккія: значення і ритуал
Ханукальна менора, або хануккія, є особливим різновидом світильника, створеним за мотивами храмової менори, але з чітко визначеною функцією — вшануванням чуда Хануки. Вона має дев’ять гілок: вісім призначені для свічок або лампад, що відповідають дням свята, а дев’ята — для «службової» свічки, якою запалюють решту вогнів.
Принципова особливість хануккії полягає в рівності восьми основних світильників, які мають бути розташовані на одній висоті, підкреслюючи рівноцінність кожного дня чуда. Службова свічка, навпаки, зазвичай піднята або винесена убік, що вказує на її допоміжну, але необхідну роль.
Ритуал запалювання має чітко визначений порядок: свічки встановлюють справа наліво, додаючи щовечора одну нову, а запалюють — зліва направо. Світильник розміщують у видимому місці — у вікні чи при вході до дому — з метою «оприлюднення чуда», тобто нагадування про божественне втручання в історію.
Значення в сучасній культурі
На сьогодні хануккія є важливим елементом єврейської культурної пам’яті. Вона уособлює стійкість релігійної традиції, перемогу духовної свободи над примусовою асиміляцією та ідею світла, яке здатне протистояти темряві навіть у найскладніших історичних обставинах.
Іван Гудзенко
