Походження та значення культу Хамоса
Ім’я Хамос, імовірно, має західносемітське коріння і могло бути пов’язане з поняттям «підкорення» або «знищення». Його культ розвинувся в епоху, коли моавітяни формували власну державність у регіоні Трансйорданії. Як верховне божество, Хамос уособлював військову силу, захист народу та його територій. У цьому сенсі він нагадував інших богів Близького Сходу — таких як Ваал у фінікійців або Ягве в ізраїльтян, які виступали покровителями конкретних народів.
Хамос у біблійній традиції
Про Хамоса згадується кілька разів у Старому Заповіті. У книзі «1 Царів» (11:7) сказано, що цар Ізраїлю Соломон збудував йому святилище на схід від Єрусалима, ймовірно, на горі Оливній. Це свідчить про певну релігійну толерантність або політичний прагматизм Соломона, який намагався задобрити різні етнічні групи у своєму царстві. Проте згодом культ Хамоса був оголошений язичницьким, а святиню знищив реформатор Йосія (2 Царів 23:13) під час релігійної чистки, спрямованої на утвердження єдинобожжя.
Археологічні свідчення та Моавітський камінь
Найціннішим джерелом про Хамоса є знаменитий Моавітський камінь, або стела Меші — царя Моаву, який правив у IX столітті до нашої ери. Напис, знайдений у місті Дібан (сучасна Йорданія), розповідає про перемогу Меші над ізраїльтянами. У тексті цар дякує Хамосу за допомогу у війні, приписуючи йому успіх у битві та визволення Моаву з-під ізраїльського ярма. Це одне з найдавніших позабіблійних свідчень, яке підтверджує історичну реальність взаємозв’язку між релігією та політикою у регіоні.
Культові особливості та зв’язок з іншими божествами
Хоча деталі ритуалів, присвячених Хамосу, залишаються невідомими, дослідники припускають, що його культ мав військовий і національний характер. Існують свідчення про можливу культову партнерку Хамоса — богиню Астарту, яка в семітському пантеоні уособлювала родючість, кохання та війну. Їхній союз символізував гармонію руйнівної сили та життєтворчої енергії, притаманну давнім уявленням про баланс космосу.
Релігійно-історичне значення Хамоса
Хамос уособлював духовну самостійність моавітян і виступав символом їхнього політичного спротиву. Його культ зник після завоювання Моаву та поширення монотеїзму на території Палестини, але згадки про нього збереглися як у біблійних текстах, так і в археологічних артефактах. Вивчення образу Хамоса дає можливість зрозуміти процеси релігійної еволюції на Близькому Сході — від політеїзму до утвердження віри в єдиного Бога.
Іван Гудзенко
