Походження та сходження на престол
Хаммурапі належав до аморейського племені Амнанум. Про його родину відомо небагато. Його батьком був цар Сін-мубалліт, сестрою — Ілтані, а сином і спадкоємцем — Самсуїлуна. У 1792 році до н. е., після зречення батька, Хаммурапі посів трон. Хоча на той час він був ще молодим, вважається, що вже виконував певні адміністративні обов’язки.
В перші роки правління він зіткнувся з головним конкурентом на півдні — Рім-Сіном із Ларси. Саме протистояння за контроль над річковими водами та родючими землями стало основою політики Вавилона протягом усього його царювання.
Політична ситуація та військові кампанії
Джерела, зокрема формули дат, відображають діяльність Хаммурапі. Він зводив храми, відновлював міські стіни, копав канали й присвячував культові предмети богам. У політиці він обрав головну стратегію — забезпечення контролю над водами Євфрату, від яких залежало життя всієї Вавилонії.
Спершу його війни з Ларсою не принесли рішучих результатів. Протягом двох десятиліть Хаммурапі маневрував між союзами з різними царями Месопотамії — Марі, Ашшуром, Ешнунною та іншими. Це дало змогу зміцнити внутрішні рубежі держави.
Останні роки його правління позначені безперервними війнами. У 1763 році він розгромив Рім-Сіна, використавши інженерні засоби — перекриття водних шляхів. Падіння Ларси остаточно утвердило Вавилон як провідну силу регіону. Згодом Хаммурапі повів війська проти коаліцій східних держав — Ашшура, Ешнунни та Еламу, а також проти Марі. Його перемоги, здобуті шляхом складних військових маневрів і контролю над каналами, змінили політичну карту регіону.
Законодавча діяльність
Найбільше історичне значення правління Хаммурапі пов’язане з Кодексом законів. Це не був систематизований юридичний кодекс у сучасному розумінні, а радше збірка норм і рішень, що відображала уявлення царя про справедливість. Він прагнув виступати не лише як завойовник, а й як правитель, що гарантує порядок і захист підданим.
Хоча пізніші відкриття показали існування ще давніших правових збірок, саме кодекс Хаммурапі став символом правового мислення Стародавнього Сходу. Його порівнювали із законами Мойсея, хоча сучасна наука розглядає подібність як наслідок спільної культурної спадщини регіону.
Особливості правління та спадщина
Хаммурапі відрізнявся особистим стилем управління. Він безпосередньо займався дрібними деталями адміністративного життя, контролював чиновників і стежив за зрошувальною системою. Водночас саме через таку модель влади після його смерті держава швидко втратила єдність.
Важливою особливістю його правління стало рішення не обожнювати себе за життя, як це робили попередні месопотамські володарі. Це відображало нове бачення природи царської влади, яке мало вплив на наступні століття.
Завдяки перемогам Хаммурапі політичний центр Месопотамії перемістився з півдня на північ, у Вавилон. Ця зміна визначила подальший розвиток регіону на більш ніж тисячу років.
Значення в історії
Образ Хаммурапі довгий час ідеалізувався через його закони та завоювання. Сьогодні історики підкреслюють, що його успіхи були значними, але не унікальними. Його держава не мала стійкої бюрократії, а перемоги часто супроводжувалися великими втратами. Попри це, правління Хаммурапі стало одним із ключових періодів історії Месопотамії, який поєднав традиції міст-держав та нову модель централізованої державності.
Іван Гудзенко
