Археологічні дослідження показують, що місце, де нині стоїть собор, було священним ще з IV століття. Саме тоді тут існували перші християнські церкви, на основі яких згодом постала більш монументальна споруда. Старіший собор, що стояв на цьому місці, було знищено пожежею в 1248 році. Ця подія стала поштовхом до створення грандіозного готичного храму, покликаного символізувати могутність віри та культурне піднесення міста.
Архітектурний задум і тривале будівництво
Після пожежі 1248 року розпочалося будівництво нового собору, спроектованого у готичному стилі за зразком французьких кафедральних храмів. Хор було освячено в 1322 році, але роботи продовжувалися майже три століття. За різними даними, активне будівництво тривало до 1520 або 1560 року. Потім процес зупинився, залишивши недобудовані башти та дерев’яний кран, що височів на висоті 56 метрів і став своєрідним символом незавершеності собору.
У період Французької революції, коли Кельн опинився під контролем французьких військ, собор зазнав приниження — його використовували як стайню та склад сіна. Лише в XIX столітті, завдяки ентузіазму архітектора Сульпіція Боассере — одного з натхненників неоготичного руху в Німеччині, відновлення будівництва отримало новий імпульс. У 1842 році король Пруссії Фрідріх Вільгельм IV урочисто заклав новий наріжний камінь, і роботи відновилися з небувалою енергією. Архітектори Ернст Фрідріх Цвірнер і Ріхард Фойгтель завершили спорудження, керуючись автентичними кресленнями, створеними ще близько 1300 року. Остаточне завершення будівництва відбулося в 1880 році через понад шість століть після початку робіт.
Велич і випробування собору
На момент свого завершення Кельнський собор став найвищою спорудою світу, утримуючи цей титул до 1884 року, коли було зведено Монумент Вашингтона. Проте навіть після цього собор залишався найбільшою готичною церквою світу, допоки його не перевершив Ульмський собор у 1890 році.
У роки Другої світової війни храм зазнав серйозних ушкоджень від авіаційних нальотів 1944 року. Попри це, завдяки завбачливості служителів, середньовічні вітражі були демонтовані ще до бомбардувань і збережені. Уже до 1948 року відновлений хор знову використовувався для богослужінь, а в середині 1950-х років храм повністю відкрив свої двері для вірян. Наприкінці XX століття розпочалися масштабні роботи з реставрації кам’яної кладки, пошкодженої кислотними дощами, наслідком індустріалізації Європи.
Мистецькі скарби та духовні реліквії
Кельнський собор — не лише архітектурна, а й мистецька перлина. У його стінах зберігаються безцінні пам’ятки середньовічного мистецтва. Біля головного вівтаря розташована знаменита Рака Трьох Королів — масивний золотий релікварій, у якому, за переказами, зберігаються мощі трьох волхвів, що прийшли поклонитися новонародженому Ісусові. Цю скриню створив ювелір Микола Верденський близько 1182 року, а завершили її близько 1220-го. Спершу вона знаходилась у попередньому соборі, а згодом була перенесена до сучасного.
Не менш цінним є вівтар у каплиці Діви Марії, оздоблений триптихом «Поклоніння волхвів», створеним близько 1445 року художником Стефаном Лохнером, представником Кельнської школи живопису. Вітражі собору, серед яких є як середньовічні зразки XIII століття, так і сучасні твори, відображають неперервність духовної традиції.
Сьогодні Кельнський собор є не лише головною святинею архідієцезії, а й одним із найвідвідуваніших культурних об’єктів Німеччини. Щороку сюди приходять мільйони паломників і туристів, щоб відчути велич духовного простору, створеного руками тисяч майстрів протягом століть.
Іван Гудзенко
