Кастова система: походження та особливості

Каста — це будь-яка з ранжованих, спадкових та ендогамних соціальних груп, які традиційно пов’язані з певною професією та разом формують соціальну структуру традиційних суспільств Південної Азії, насамперед в індуїстському середовищі Індії. Хоча слово іноді застосовується й до подібних груп в інших регіонах світу, саме в індійському контексті кастова система отримала свій унікальний розвиток і стала визначальною рисою місцевого суспільного устрою.

Походження терміна

Використання терміна «каста» щодо соціальної організації Південної Азії, особливо серед індусів, простежується з середини XVI століття. Його етимологічне коріння пов’язане з латинським словом castus — «чистий», «цнотливий». Португальські мореплавці та колоніальні спостерігачі першими застосували це поняття для опису поділу індійського суспільства в західних і південно-західних регіонах на окремі соціально ранжовані групи, тісно пов’язані з певними професіями.

Для підтримання соціальної дистанції ці групи суворо дотримувалися правил взаємного виключення, що стосувалися харчування, ритуальної чистоти та, ймовірно, шлюбних зв’язків. Унаслідок цього каста ставала не лише економічною чи професійною спільнотою, а й замкнутим соціальним колом, де належність визначалася походженням.

Поширення та закріплення поняття

Поняття, введене португальцями, швидко поширилося серед інших європейських мов. Уже в XVII–XVIII століттях слово каста стало звичним у англійській, французькій та голландській мовах у значенні спадкової соціальної групи в Індії. Згодом воно набуло широкого вжитку і в академічній літературі, зберігаючи своє первісне значення.

У науковій та суспільній свідомості кастова система закріпилася як давній, стабільний та особливий інститут індійського життя, який підтримувався складною релігійно-культурною ідеологією. Ця ідеологія визначала не лише місце людини в соціальній ієрархії, а й її можливості у сфері освіти, професії та соціальних контактів.

Іван Гудзенко