Між 507 і 511 роками він виконував обов’язки квестора, у 514 році був консулом, а після смерті Теодоріка Великого у 526 році очолив імперську адміністрацію. За правління Аталаріка у 533 році став префектом преторіанської влади — однією з найвищих цивільних посад. Він діяв від імені остготських володарів і писав численні офіційні документи, едикти та послання.
Перехід до духовного життя та заснування монастиря
Близько 540 року Кассіодор залишив політичну кар’єру та присвятив себе збереженню класичної культури. У регіоні поблизу рідного Скіллетія він заснував монастир Віварій. На відміну від типових монастирів того часу, Віварій мав освітню та культурну мету: тут вивчали античні й християнські тексти, переписували рукописи, займалися граматикою, філософією, теологією, а також музикою.
Кассіодор створив інтелектуальну модель монастиря, у якому поєднувалося служіння Богові зі збереженням римської спадщини. Завдяки цьому його діяльність стала фундаментальною для всієї західноєвропейської культури. І хоча його літературна майстерність поступалася іншим авторам, його вплив виявився визначальним для формування освітньої традиції Середньовіччя.
Історико-політичні твори
До його історико-політичної спадщини належить насамперед «Variae» — дванадцятитомна збірка офіційних документів, написаних у період його служби. Вона містить 468 листів і едиктів, складених від імені остготських королів Теодоріка, Аталаріка, Теодата і Вітігеса. Ці тексти не тільки мають літературну цінність, а й слугують важливим джерелом відомостей про внутрішнє управління остготського королівства, культурну політику та дипломатичні зв’язки.
Інший важливий твір — «Chronicon» (519), коротка хроніка, яка охоплює події від біблійного Адама до сучасного Кассіодору часу. Вона продовжує традицію римської історіографії, але вже з християнської перспективи.
Богословсько-граматичні праці
У монастирі Віварій Кассіодор зосередився на духовних і педагогічних працях. Його «De anima» — трактат про душу, в якому автор розглядає її природу, безсмертя й життя після смерті, спираючись на християнське вчення та неоплатонічну філософію.
Найвідоміша і найвпливовіша його праця — «Institutiones divinarum et saecularium litterarum». Вона була написана як навчальний посібник для ченців Віварію. Перша частина твору присвячена Святому Письму, церковним отцям і християнській історіографії. Друга частина містить короткий огляд семи вільних мистецтв — граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, астрономії та музики. Цей огляд став основою середньовічної схоластичної освіти і зберіг багато античних знань.
Окрему цінність становить «De orthographia», створена на 93-му році життя Кассіодора. Це збірка з праць восьми римських граматиків, де містяться фрагменти вже втрачених текстів. У ній автор зосереджується на правильному написанні слів і мовній точності.
Кассіодор залишив величезний культурний спадок. Його діяльність не стільки полягала у творенні оригінальної філософії чи літератури, скільки у збереженні і трансляції знань. Завдяки зусиллям його та його учнів до нас дійшли твори як античних, так і християнських авторів. Модель монастиря Віварій стала зразком для багатьох інших монастирських скрипторіїв Західної Європи.
Іван Гудзенко
