Карма-йога, вчення та практика

Один з чотирьох основних видів йоги, суть яких полягає в правильній повсякденній діяльності, пов’язаній з виконанням всіх приписів ведичних текстів. Детально карма-йога була описана в Бхагавад-Гіті, де вказувалося також, що повсякденна діяльність в рамках карма-йоги не повинна передбачати прихильності до результатів праці — як матеріальних, так і нематеріальних. Людина просто виконує свої обов’язки, не бажаючи отримати щось натомість. Таким чином, карма-йога стає одним із способів позбавлення від матеріальних уподобань.

Виникнення ідей карма-йоги

Саме поняття карми з’явилося задовго до Бхагавад-Гіти. Закони карми були сформовані ще в брахманічну епоху, і були записані в ранніх Упанішадах. Пізніше ідеї карми знайшли відображення в багатьох релігійних течіях, що народилися в Індії — в тому числі в джайнізмі і буддизмі. Індуїстська ж система карма-йоги багато в чому виявилася полемічною по відношенню до попередніх ідей і практик. Через всю Бхагавад-Гіту проводиться ідея про те, що для кармічних реакцій важливо навіть не матеріальна дія сама по собі, а внутрішні наміри того, хто діє. Проповідується позбавлення від впливу карми через повне зречення від результатів діяльності. З іншого боку, філософія ведантистів, заснована Шанкарою в 7-8 століттях, проголошує, що прарабдха-карма (кармічні реакції, що реалізуються в межах одного життя) продовжує впливати на людину навіть в тому випадку, якщо вона досягла  досконалості і чистого знання.

Цілі карма-йоги

Дію робить кожна жива істота, навіть якщо знаходиться в бездіяльності. Будь-яка діяльність відноситься до однієї з трьох гун — тамасу, раджасу або саттві (відповідно невігластво, пристрасть і благість). Якою б не була карма, жива істота буде відпрацьовувати її як в нинішньому житті, так і в наступних. У зв’язку з цим, можна виділити перший тип карма-йоги — це діяльність, яка спрямована на задоволення власних бажань, і передбачає накопичення хороших кармічних реакцій. Так як повністю відпрацювати карму за одне життя неможливо, хороша карма дасть людині більш високе положення в наступному житті.

Другий тип карма-йоги — це присвята всієї своєї діяльності Богу. В цьому випадку егоїстичні мотиви відсутні. На основі другого типу побудована ціла система суспільного устрою, що отримала назву варнашрама-дхарма. Стверджується, що з часом вона деградувала, і зараз представлена ​​як система каст, до цих пір діє в Індії. Мета ж варнашрама-дхарми — розвиток початкової природної любові до Бога через відмову від результатів своєї праці.

Людина, що практикує карма-йогу, не цікавиться результатом, адже результат цілком залежить від Бога. Робота розуму і всіх почуттів направляється на служіння Богу, плоди діяльності присвячуються Богові. Матеріальна винагорода за працю використовується тільки для підтримки тіла і подальшого духовного прогресу.

Іван Гудзенко