Карл Гемпель народився в Оранієнбурзі, Німеччина, в 1905 році. З ранніх років він проявляв неабиякий інтерес до науки, логіки та філософії. Отримавши освіту в кількох європейських університетах, Гемпель здобув ступінь доктора філософії у 1934 році в Берлінському університеті, де навчався під керівництвом Ганса Райхенбаха, одного із засновників Берлінської школи логічного позитивізму.
Нацистський режим у Німеччині змусив Гемпеля емігрувати наприкінці 1930-х років. Шукаючи інтелектуальної свободи та можливостей для наукової діяльності, він переїхав до Сполучених Штатів.
Кар’єра в США
У США Карл Гемпель працював у провідних університетах, зокрема в Єльському, Прінстонському та Пітсбурзькому університетах. Саме в цих закладах він розробив свої найважливіші концепції та написав роботи, які стали класикою аналітичної філософії.
У своїх дослідженнях Гемпель прагнув з’ясувати, як наукові теорії пояснюють реальність, і які критерії дозволяють вважати ті чи інші твердження істинними. Він вважав, що філософія науки має будуватися на строгій логіці, а наукові пояснення повинні бути обґрунтованими через емпіричну перевірку.
Логічний позитивізм та критика метафізики
Карл Гемпель був одним із провідних членів логічного позитивізму — інтелектуального руху, що виник у 1920-х роках у Європі. Логічні позитивісти наголошували на важливості аналізу мови науки та усуненні метафізичних спекуляцій, які не піддаються емпіричному підтвердженню.
Гемпель погоджувався із тезою, що твердження, які не можуть бути перевірені дослідним шляхом, не є науковими. Він також займався аналізом структури наукових теорій, розглядаючи їх як системи, побудовані на логічно пов’язаних твердженнях.
Вплив на соціальні науки
Гемпель не обмежувався лише природничими науками. Він також працював над аналізом концепцій у соціології, де прагнув підвищити точність визначень. Він вважав, що соціальні науки повинні дотримуватися тих самих стандартів емпіричної перевірки, що й природничі науки.
Попри значний внесок у розвиток філософії науки, ідеї Гемпеля не залишалися поза критикою. Деякі філософи, зокрема Томас Кун і Карл Поппер, критикували логічний позитивізм за його занадто спрощений підхід до науки та недооцінку історичних і соціальних факторів.
Основні праці Карла Гемпеля
- «Основи формування понять в емпіричній науці» (1952)
- «Філософія природничих наук» (1966)
- Статті з аналізу структури наукових пояснень і концепцій.
Іван Гудзенко
