Сучасний релігійний ландшафт В’єтнаму відзначається наявністю унікальних синкретичних рухів, серед яких особливе місце займає Као Дай. Ця релігія, що виникла на початку XX століття, поєднує в собі елементи даосизму, буддизму, конфуціанства, християнства та навіть окремих аспектів західної філософії. Її назва, що перекладається як «Висока вежа», є даоським епітетом верховного божества, яке вчення Као Дай вважає творцем Всесвіту.
Філософські та релігійні основи Као Даю
Као Дай формується навколо концепції єдиного Бога, який проявляється через різні релігійні традиції. Центральним символом вірування є «Всевидюче око» — зображення ока, вписаного в трикутник, що символізує божественний нагляд над світом. Цей образ можна побачити на фасадах численних храмів, найвідоміший з яких розташований у Тай Ніні — духовному центрі руху.
Етична система Као Даю ґрунтується на конфуціанських принципах моралі, даоських практиках духовного вдосконалення та буддійському вченні про карму та переродження. Однак, на відміну від традиційних релігій, Као Дай активно інтегрує культ видатних історичних особистостей, які, на думку послідовників, виконували божественну місію. До пантеону святих входять Будда, Конфуцій, Ісус Христос, пророк Мухаммед, а також фігури світової історії та культури — Перікл, Юлій Цезар, Жанна д’Арк, Віктор Гюго та Сунь Ятсен.
Історичний розвиток та політична роль
Заснування Као Даю пов’язане з містичним досвідом Нго Ван Чієу, колишнього колоніального чиновника, який у 1919 році, під час спиритичного сеансу, отримав «божественне відкриття». Офіційно релігія була затверджена в 1926 році і швидко набула популярності серед в’єтнамського населення, пропонуючи альтернативу як колоніальному впливу, так і традиційним віруванням.
У період Другої світової війни Као Дай перетворився не лише на релігійний, а й на політичний рух, сформувавши власну армію для протистояння японській окупації. Після війни організація стала значною силою в південнов’єтнамській політиці, спочатку підтримуючи, а згодом — конфліктуючи з режимом Нго Дінь Дьєма. У 1955–1956 роках уряд розпустив військові формування Као Даю, а його духовний лідер, папа Фам Конг Так, був змушений залишити країну.
Після об’єднання В’єтнаму під владою комуністів у 1975 році Као Дай зазнав репресій, однак повністю не зник. На початку 1990-х років кількість послідовників оцінювалася в два мільйони осіб, включаючи діаспору у Франції, США та Камбоджі. Сьогодні релігія продовжує функціонувати, зберігаючи свої ритуали, храмове мистецтво та вплив на культурну ідентичність в’єтнамців.
Незважаючи на обмеження з боку в’єтнамської влади, Као Дай залишається важливим явищем у контексті глобалізації релігійних рухів. Його синкретичний характер робить його привабливим для послідовників, які шукають альтернативу традиційним конфесіям. Міжнародні громади, особливо в Каліфорнії та Парижі, активно зберігають традиції, проводячи щоденні ритуали та святкування.
Таким чином, Као Дай є яскравим прикладом того, як релігійні ідеї можуть трансформуватися під впливом історичних обставин, створюючи нові форми духовності, що поєднують східну мудрість із західними впливами.
Іван Гудзенко
