Формування богословської доктрини
Центральним текстом кальвіністської теології є праця Кальвіна «Інституції християнської релігії», перше видання якої побачило світ, коли автору було лише двадцять сім років. У наступних редакціях цей твір перетворився на систематичний виклад протестантського віровчення. Кальвін поділяв основні принципи Реформації, зокрема вчення про виправдання вірою та верховенство Святого Письма як єдиного авторитету у справах віри.
Водночас його богословська позиція вирізнялася самостійністю. Розглядаючи таїнство Вечері Господньої, Кальвін запропонував середній шлях між лютеранським ученням про тілесну присутність Христа та радикальними швейцарськими інтерпретаціями. Він стверджував реальне духовне єднання віруючого з воскреслим Христом без визнання повсюдної тілесної присутності.
Пізнання Бога і проблема обрання
На відміну від Мартіна Лютера, який починав богословський аналіз із проблеми гріха та спасіння, Кальвін виходив із теми пізнання Бога. Центральне місце в його вченні посідала доктрина божественного суверенітету. Вчення про обрання не мало для Кальвіна фаталістичного характеру, оскільки він вважав, що обрані можуть мати моральні та церковні ознаки своєї приналежності до Божого задуму.
До таких ознак він відносив сповідання віри, дисципліноване християнське життя та постійну участь у таїнстві Вечері Господньої. Ці критерії мали заспокійливу функцію, дозволяючи віруючому жити без постійного страху щодо власного спасіння.
Ставлення до культури та богослужіння
Кальвін обстоював стриманість у богослужбовій практиці. Він підтримував спільний спів псалмів і виступав проти культу образів, дозволяючи лише символічний хрест. Така позиція часто трактується як ворожа до мистецтва, однак це обмеження стосувалося лише сакральної сфери й не поширювалося на світську культуру.
Кальвінізм у первісному вигляді був не лише релігійною доктриною, а й цілісною програмою моральної дисципліни, спрямованої на впорядкування життя віруючої громади.
Іван Гудзенко
