Заснування та перші успіхи
Орден виник у 1158 році, коли кастильський король Санчо III передав фортецю Калатрава Раймонду, абатові цистерціанського монастиря Фітеро. Метою цього кроку було захистити стратегічну фортецю від маврів. Раймонд, разом із групою лицарів і ченців, взяв на себе цю відповідальність, і таким чином був заснований Калатравський орден. У 1164 році орден був офіційно визнаний папою, що дозволило йому розвиватися як військово-релігійна організація.
У 1187 році орден встановив тісні зв’язки з цистерціанським абатством Морімонд, що ще більше зміцнило його релігійну основу і забезпечило підтримку з боку широкої європейської релігійної спільноти. Калатравський орден відіграв важливу роль у численних битвах Реконкісти, зокрема у відвоюванні фортеці Калатрава в 1212 році, яку було тимчасово втрачено у 1195 році.
Розквіт та вплив
У XV столітті орден досягнув піку свого впливу, нараховуючи понад 200 000 членів і маючи значний річний дохід у 45 000 дукатів. Участь у Реконкісті принесла ордену щедрі земельні наділи в Кастилії та Арагоні, що зробило його однією з найвпливовіших організацій на Піренейському півострові. Однак із завершенням Реконкісти орден почав все більше залучатися до внутрішньої політики Кастилії, що викликало занепокоєння серед іспанських монархів.
У 1489 році, щоб контролювати зростаючу політичну владу ордену, іспанські монархи Фердинанд та Ізабелла, за згодою папи, взяли на себе управління Калатравським орденом. Це рішення перетворило орден із військової сили на почесну асоціацію іспанської аристократії. Відтоді орден поступово втратив своє військове і релігійне значення і до XIX століття став переважно символічною організацією.
Іван Гудзенко
