Йоганн Фіхте народився в саксонському селищі Раменау навесні 1762 року в християнській родині. Заручився підтримкою барона фон Мільтца.У 1780 р. — навчався у Єнському, згодом – у Лейпцигському університеті. Змушений був переїздити з одного місця на інше у пошуках роботи. Влаштувався викладачем і таким чином зміг заробити собі на прожиття.
У 1790 р. — почав сильно захоплюватися німецькою класичною філософією, зокрема читав і ретельно вивчав праці Імануїла Канта. Це вплинуло на подальшу філософську діяльність Фіхте. Йоганн за місяць написав есе, що в свою чергу було підтверджено Кантом. Есе отримало назву «Досвід критики всякого одкровення». Завдяки його написанню, Фіхте у 1792 році завойовує філософський авторитет. Так як від початку авторство приписували Канту.У 1793 р. – Фіхте призначають професором філософії при Єнському університеті, а навесні 1794 року після призначеної посади займається викладацькою діяльністю у місті Єна. Викладацька діяльність тривала п’ять років, проте дуже швидко, Йоганн буде звинувачений в атеїзмі за висловлювання: Бог не є особистісною істотою, а лише світовим порядком.
Не дуже він був і до симпатії місцевим церковним діячам, яким не подобалося те, що Фіхте влаштовував свої лекції навіть у неділю, а це перешкоджало веденню служіння. Включно до 1806 року Фіхте проживав у місті Берлін, а 1805 р. – бу призначений на посаду професора Ерлагенського університету.
У зв’язку поразки прусських військ з армією Наполеона Бонапарта, уряд Прусії змушений був тікати в місто Кьонігзберг, а разом і з ними і Йоганн Готліб Фіхте. У 1807 р. – викладає філософію при Кьонігберзькому університеті. У 1810 р. – його призначають першим ректором Берлінського університету, в якому пропрацював до 1812 року. Велика подяка Фіхте була за цикл його лекцій, проведених в місті Берліні, особливо «Промови до німецької нації». У своїх промовах Йоганн закликав увесь німецький народ до боротьби з окупантами – французами.
В ході визвольної війни 1813 року, Фіхте було визнано інтелектуальним лідером спротиву німецького народу режиму імператора Наполеона. Дружина Йоганна під час медичної служби була заражена тифом. Вона відійшла від хвороби, проте інфікувала свого чоловіка.
Взимку 1814 року від тифу помирає Йоганн Готліб Фіхте. Тіло філософа було поховано на місцевому кладовищі Берліна.
За своє життя, Йоганном Фіхте було написано багато праць. Серед них найбільше згадуються такі: «Про призначення науковця», «Про призначення людини»; «Ясне, як сонце, повідомлення широкій публіці про оригінальну сутність новітньої філософії. Спроба примусити читачів до розуміння »; «Основні окреслення сучасної епохи» і інші.
Йоган Фіхте розвиває свою філософську доктрину – науко вчення. Головна його праця, що торкалася цього науко вчення була опублікована ще при житті – у 1794 році. Девять разів ця праця піддавалася виправленню. Значний вплив на Фіхте здійснили Жан – Жак Руссо та Імануїл Кант із своїм «етичним активізмом», тобто таке собі визнання верховенства роді вольового начала в людині.
В тім Фіхте вважає за фундаментальну філософську даність етичну креативну діяльність «Я. его ». Проте розуміння «его» Йоганном Фіхте значно відрізнялось із вже традиційними якимись поглядами щодо Я, де джерелом виступає уявлення про автономний моральний статус в природному світі.
Таким чином, у науковченні Фіхте, усіляка свідомість , що направлена на об’єкти, а також за його словами на «інше», укорінюється у першопочатковому якби відношенні свідомості до самого себе. Тобто в такому випадку досвід, а не свідомість виступає продуктом свідомості.
Богдан Стрикалюк
