Касіан отримав освіту класичного виду: філософія, антична поезія, астрономія, риторика, володів латинською та грецькою мовами. Духовне виховання та старання з особистими талантами Касіана посприяли в обранні правильного шляху – чернецтва.
У 380 році Іван здійснює паломництво на Святу Землю – Палестину. Вірним супутником його подорожі став Герман. Обоє мандрівників, перебуваючи в Палестині позбулися прив’язаності до мирського життя і з отриманням благословення вступили до ченців Віфлиємського монастиря.
Для себе отримали прекрасний духовний досвід: молитва, проповідь, послух, дотримання постів. Через деякий час обоє прийняли свідоме рішення – стати ченцями, а для цього потрібне дотримання промовленої обітниці. Набувши аскетичний досвід, Іван та Герман цікавилися християнським подвижництвом. І вважали найкращим місцем звершення таких подвигів в єгипетській пустелі.
Після отримання благословення і обіцянки настоятелеві монастирі повернутися назад, відправляються до Єгипту. Дорога виявилася не такою ж легкою. Вони розпочали морську подорож до Таніса, завдяки архієпископу Архебаю прибули в Панефіс. Тут долучилися до братії монастиря ави Пінуфія. Ченці вели подвижництво серед солончаків на пагорбах. Серед подвижників були: авва Нестор, Херемон, авва Пінуфій, котрий жив неподалік їх.
Подорожні довго не затрималися і відправилися до Діолка. У місті зустріли отців: Архебія, Івана, Піаммона, переймаючи від тих мудрість. Здійснили паломницьку подорож до пустині Скита (у ІV столітті тут було чимало аскетів). Дивлячись на спосіб життя аскетів, приймають безпосередню духовну участь, привертають увагу до аскетичних вправ, задають питання, шукають відповідей, уважно слухають душевні настанови. Заводять спілкування з духовними зрілими аскетами. Серед них Пафнутій, Мойсей, Ісаак, Серапіон, Феоной, Даниїл.
Пізніше вступають в чернечу спільноту ави Пафнутія. Пафнутій відносився до прихильників Орігена, звершував пресвітерське служіння в храмі Скита. Із суботи та неділі храм переповнювався духовними подвижниками, тут проходили богослужіння. Іван Касіян дотримувався суворого посту, виснажуючи фізичне тіло роботою думав більше про спасіння душі. З Германом відвідує, розташована на вісімдесят миль від Скита пустелю Келлія. Їх зустрів ава Феодор.
Аскетична діяльність в Єгипті зайняла сім років. Ченці прибувають в Палестину. У місті Віфлиєм довго затриматися не довелося, а тому повернулися в Єгипет. Згідно з дослідниками, десять років Касіан перебував у Єгипті. Це дало йому можливість духовно зрости, набути аскетичного досвіду, розпочати творчу діяльність.
У 399 році Єгипет захопили хвилювання щодо критики антропоморфістів, котрими підтримувалося вчення володіння Богом рисами, притаманними людині. Підданий критиці антропоморфізм олександрійським архієпископом Феофілом знайшов відгук зі сторони ченців монастиря ави Пафнутія, а також усіх пустельників. Антропоморфісти почали збиратися в Олександрії з погрозами в адресу Феофіла. Вимога полягала у відречення самого Феофіла від поглядів орігенізму, що той і зробив.
У 400 році лжевчення було осуджено на Олександрійському та Нітрійському соборах. Прихильників орігенізму переслідували та витісняли з єгипетських територій та самою державною владою. А тому їм довелося шукати пристановище, потрібна була підтримка, їжа на територіях інших країн.
Константинопольський архієпископ Іван Золотоуст проявив співчуття до п’ятдесяти із них. Вважається, що туди були зараховані Іван з Германом. Гідність ченців Константинополь оцінив дуже добре. Іван прийняв дияконський сан, його призначено комітом скарбниці кафедрального собору. Друга Івана Германа було рукоположено в сан пресвітера.
У ході несправедливих звинувачень на Івана Золотоустого, вони стали обоє в його захист, шукаючи підтримки в римського папи Інокентія І. Отримавши особливе послання, по прибутті особисто передали його в руки глави Римської церкви. Розпочинає служіння в Римі разом з другом – отцем Германом.
Близько дванадцяти років проживав в Італії. Стверджують, що тут отримав своє рукоположення. Саме тут відбувається знайомство з майбутнім папою Левом Великим. У 415 році прибуває в місто Масалію, розташованому у південній частині Галії, зближується з Прокулом – архієпископом міста. Завдяки ньому створені чоловічий та жіночий монастирі. Перший очолив особисто сам. Монастир носив назву святого мученика Віктора, гробниця котрого була поряд.
Монастир зростає, чернече братство щоразу збільшується. Єгипетський досвід багато чому навчив Івана Касіана, сприяючи внутрішньому монастирському облаштуванню життя. Слава про ченця пішла по усій південній частині Галії.
У 420-х роках отцем Іваном укладено монастирські правила. Пише колосальну працю під назвою «Співбесіда». Через шість років вступає в дискусію з напівпелегіанством (полеміка торкалася ролі особистої свободи та та Божественної благодаті у справі спасіння). На правах пастиря та ченця не міг прийняти пелегіанське вчення, в кому настільки мінімізована благодать Божа. Ним вказувалося на неточності, котрі зумів допустити блаженний Августин.
Іван продовжує займатися креативною діяльністю, цього разу пише трактат, адресований єретику Несторію стосовно «втілення Господа».
Останні роки життя супроводжувалися втартою фізичних сил. У 435 році Івана Касіана Римлянина не стало. Поховання подвижника відбулося у монастирі святого Віктора.
Встановлений день шанування пам’яті як у православній, католицькій та стародавніх східних церквах 13 березня.
Пегас
