Зародження шаріату за часів Пророка Мухаммада
Перші норми шаріату були закладені в Медині після хіджри (622 р.) — переселення Пророка Мухаммада з Мекки. Коран, який містить близько 10% правових положень, став основним джерелом законодавства. Однак він не охоплював усіх аспектів життя, тому Пророк як верховний суддя тлумачив його положення та встановлював правові прецеденти.
Після смерті Мухаммада (632 р.) мусульманська громада стикнулася з необхідністю адаптувати його вчення до нових умов — розширення держави, контактів із завойованими народами та запозичення елементів римсько-візантійського та персько-сасанідського права.
Формування судової системи та роль кадіїв
З утворенням Халіфату виникла потреба в централізованій судовій системі. Кадії (судді) призначалися в різні провінції для вирішення спорів на основі Корану та Сунни. Однак через брак чітких правових інструкцій вони часто керувалися місцевими звичаями (урф) та аналогією (кіяс).
У VIII столітті почала формуватися мусульманська юриспруденція (фікх), яка систематизувала норми шаріату. Важливу роль у цьому процесі відіграли правові школи (мазгаби), що виникли в різних регіонах імперії.
Розвиток правових шкіл (мазгабів)
- Ханафітська школа(заснована Абу Ханіфою, пом. 767)
- Поширилася в Іраку, Османській імперії, Центральній Азії та Південній Азії.
- Характеризується використанням раціональних методів (ра’й) та аналогії (кіяс).
- Малікітська школа(заснована Маліком ібн Анасом, пом. 795)
- Виникла в Медині, поширилася в Північній та Західній Африці.
- Основувалася на звичаях мединської громади (амаль) та хадисах.
- Шафіїтська школа(заснована Мухаммадом аш-Шафії, пом. 820)
- Поєднувала методи ханафітів і малікітів, акцентуючись на Сунні.
- Поширена в Єгипті, Східній Африці, Південно-Східній Азії.
- Ханбалітська школа(заснована Ахмадом ібн Ханбалем, пом. 855)
- Найконсервативніша школа, що базується на буквальному тлумаченні Корану та хадисів.
- Панує в Саудівській Аравії (ваххабізм).
Класичний період: систематизація шаріату (X–XIII ст.)
До X століття сформувалася теорія джерел права (усуль аль-фікх), згідно з якою основним джерелами були:
- Коран— священний текст.
- Сунна— приклади з життя Пророка.
- Іджма(консенсус учених).
- Кіяс(аналогія).
У цей період були складені великі збірки хадисів (аль-Бухарі, Муслим), що стали основою для правових рішень.
Судова практика та адміністративне право
Хоча кадії відповідали за сімейні та цивільні справи, кримінальні та фіскальні питання часто вирішувалися через судди мазалім (адміністративні суди). Це свідчить про гнучкість шаріату та його адаптацію до потреб держави.
Іван Гудзенко
