Освячення константинопольського храму відбулося в день пам’яті апостолів 29 червня ст. ст. (12 липня н. ст.), і з того часу цей день став урочистим і на Сході, і на Заході. У Православній Церкві закріпилося приготування благочестивих християн до цього свята постом та молитвою.
Св. Афанасій Великий, описуючи у своїй промові до імп. Констанція нещастя, заподіяні аріанами православним християнам, зазначає: «Народ, що постився в тиждень наступний за П’ятдесятницею, пішов для молитви на кладовище». Цей літній піст, який зараз ми називаємо Петровим, або Апостольським, раніше називали Постом П’ятидесятниці. Церква закликає нас до цього посту за прикладом апостолів, які прийнявши Святого Духа у день П’ятидесятниці, в пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.
День П’ятидесятниці, коли Христос в п’ятдесятий день після Воскресіння Свого з гробу та в десятий день після Вознесіння, сівши праворуч Отця, зіслав Пресвятого Духа на всіх Своїх учнів і апостолів, — одне з найбільших свят. Це здійснення нового вічного заповіту з людьми. Дух Святий, що зійшов на апостолів, Дух істини, Дух премудрості та одкровення написав замість Синайського новий Сионський закон. Місце закону Синайського заступила благодать Святого Духа, законопокладаючого, що надає сили до виконання Закону Божого, що прорікає виправдання не у справах, а по благодаті.
Ми не постимо в П’ятидесятницю, тому що в ці дні Господь перебував з нами. Не постимо, тому що Він Сам сказав: «чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?» (Лк. 5, 34)
Після свята П’ятидесятниці піст особливо необхідний, щоб подвигом його очистити нам думки та зробитися гідними дарів Святого Духа, — пише св. Лев Великий. — За справжнім святкуванням, яке Дух Святий освятив Своїм зішестям, звичайно слідує всенародний піст, встановлений для лікування душі та тіла, і тому вимагає, щоб ми проводили його з належним благоговінням. Бо ми не сумніваємося, що після того, як апостоли сповнилися обіцяною зверху силою та Дух істини вселився в їхні серця, між іншими таємницями небесного вчення, по навіюванню Утішителя, викладено також вчення і про духовну стриманість, щоб серця, очищаючись постом, робилися здібними для отримання благодатних дарувань… не можна змагатися з майбутніми зусиллями гонителів і лютими погрозами нечестивих в зніженому тілі та відгодованій плоті, оскільки те, що потішає нашу зовнішню людину, руйнує внутрішню, та навпаки, розумна душа тим більше очищається, чим більше умертвляєтся плоть».
Тому-то вчителі, що прояснили прикладом та повчанням всіх чад Церкви, початком боротьби за Христа ознаменували святий піст, щоб, виходячи на боротьбу проти духовного розбещення, мати для цього зброю в стриманості, якою можна було б убити гріховні бажання, бо невидимі наші супротивники та безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не вдаватимемося до плотської похоті. Хоча в спокусника бажання нам шкодити постійне та незмінне, але воно залишається безсилим та бездіяльним, коли він не знайде в нас сторони, з якої йому можна напасти… З цієї-то причини встановлений незмінний та спасительний звичай — після святих та радісних днів, що святкуються нами на честь Господа, воскреслого з мертвих та вознісшогося на небеса, та після прийняття дару Святого Духа проходити час посту.
Звичай посту необхідно старанно дотримувати і для того, щоб в нас перебували ті дари, які даровані нині Церкві від Бога. Зробившись храмами Святого Духа та більш ніж коли-небудь будучи напоєні Божественними водами, ми не повинні бути подолані ніяким жаданням, не повинні служити ніяким порокам, щоб житло чесноти не поганилося нічим нечестивим. За допомогою та сприяння Божого ми всі можемо досягти цього, якщо тільки, очищаючи себе постом та милостинею, прагнутимемо звільнити себе від гріховної скверни і приносити рясні плоди любові. Далі св. Лев Римський пише: «З апостольських правил, які вселив Сам Бог, предстоятелі церковні, по навіюванню Святого Духа, першим поставили те, щоб всі подвиги чесноти починати з поста.
Це вони зробили тому, що заповіді Божі можна виконати добре тільки тоді, коли воїнство Христове захищено від всіх спокус гріха святою стриманістю. Отже, ми повинні вправлятися в пості переважно в даний час, в який заповідуєтся нам піст, після закінчення п’ятдесяти днів, що протекли від Воскресіння Христового до зішестя Святого Духа та проведених нами в особливому торжестві.
Блж. Симеон Фессалонікійський пише, що «піст встановлений на честь апостолів, тому що через них ми сподобилися багатьох благ і вони виявились для нас діячами та вчителями посту, слухняності… та стриманості. Це проти волі свідчать і латиняни, шануючи апостолів постом в їхню пам’ять. Але ми, згідно з ухвалами апостольськими, складеними Климентом, після зішестя Святого Духа один тиждень торжествуємо, а потім, з наступаючим за ним, вшановуватимемо тих, що передали нам завіт посту — апостолів».
Цей піст заповіданий, щоб оберегти нас від безпечності, в яку дуже легко впасти через довготривалий дозвіл на їжу, яким ми користувалися. Якщо ниву нашої плоті не обробляти невпинно, на ній легко зростає терня та приноситься такий плід, який не збирають в житницю, а спалюють. Тому ми зобов’язані зараз зі всім старанням зберігати те насіння, яке прийняте в наші серця від небесного Сіяча, та остерігатися, щоб заздрісний ворог абияк не зіпсував того, що дароване Богом і в раю чеснот не виросли терня пороків. Відвернути ж це зло можна тільки милостинею та постом.
Хижняк Ярослав
