Витоки та формування руху
Джон Уеслі народився в 1703 році в родині священиків. Його батько, Самуель Уеслі, був священиком Англіканської церкви, що глибоко вплинуло на Джона з раннього дитинства. Здобувши освіту в Лондоні та Оксфорді, Джон Уеслі був висвячений на диякона Англіканської церкви в 1725 році. Три роки потому він був висвячений на священика та розпочав свою пастирську діяльність.
Поворотним моментом у його житті стало повернення до Оксфорда в 1729 році, де він приєднався до свого брата Чарльза та групи студентів, які були віддані суворій релігійній практиці. Ця група, відома як «Холі-клуб», присвятила себе частому відвідуванню Святого Причастя, вивченню Біблії та допомозі нужденним, включаючи відвідування в’язниць. Їхня методична відданість релігійній дисципліні принесла їм прізвисько «методисти».
У 1735 році Джон і Чарльз Уеслі прийняли запрошення Джеймса Едварда Оглторпа, засновника колонії Джорджія, поїхати до Америки як місіонери. Однак їхня діяльність там виявилася невдалою, що призвело до повернення братів до Англії через два роки. Цей досвід, однак, змусив Джона задуматися про своє власне духовне життя і зрештою призвів до його «навернення» 24 травня 1738 року, яке він описав як момент, коли його «серце дивно потепліло».
Методистське пробудження
Незабаром після цього Джон Уеслі, на запрошення Джорджа Уайтфілда, ще одного впливового англіканського проповідника, розпочав свою проповідницьку діяльність на відкритому повітрі, що стало початком масштабного методистського пробудження. Проповідуючи серед бідних та знедолених, Уеслі та Уайтфілд швидко набули популярності. Проте між ними виникли розбіжності у доктринальних питаннях. Уайтфілд вірив у доктрину подвійного приречення, яку Уеслі рішуче відкидав, вважаючи, що Божа любов є універсальною і доступною для всіх.
Методистський рух швидко поширився по всій Англії, особливо серед тих, хто відчував себе відстороненим від офіційної Англіканської церкви. Уеслі проповідував про можливість спасіння для всіх і наголошував на досягненні досконалої любові до Бога та ближніх через дію Святого Духа. Ця доктрина стала однією з основ методизму.
Чарльз Уеслі, брат Джона, також відіграв важливу роль у розвитку руху, написавши понад 6000 гімнів, які стали невід’ємною частиною методистської літургії та виразом їхніх релігійних переконань.
Відділення від Англіканської церкви
Незважаючи на прагнення Джона Уеслі залишити методистський рух у межах Англіканської церкви, відносини між методистами та англіканами часто були напруженими. Відмова від деяких англіканських традицій і ритуалів, а також наголос на активній місіонерській діяльності призвели до поступового відокремлення методистів. У 1784 році Джон Уеслі висвятив перших методистських проповідників, що символізувало остаточне відділення руху від Англіканської церкви та створення незалежної Методистської церкви.
Поширення методизму
Методизм швидко поширився за межі Англії. Перші методистські громади з’явилися в Америці ще в колоніальний період, де рух знайшов сприятливий ґрунт серед іммігрантів. У XVIII і XIX століттях методизм поширився на інші континенти, зокрема в Африці, Азії та Австралії.
Іван Гудзенко
