Історія екуменізму

Екуменізм відображає центральне вчення ранньої християнської віри про єдність Церкви. Історія християнства сповнена боротьби між сектантськими розділеннями та прагненням до соборності. Ці тенденції були присутні вже у ранній апостольській церкві, підсилюючись богословськими конфліктами, літургійними відмінностями та соціальними конфліктами.

Перший Нікейський собор

У перші століття християнства слово «вселенський» застосовувалося до церковних соборів, таких як Нікейський (325 рік), рішення яких представляли всю Церкву. Почесний титул вселенського патріарха було надано патріарху Константинополя в 6 столітті, що відображало його статус як «першого серед рівних» у вірі та місії Церкви. Апостольський, Нікейський та Афанасіївський символи віри називаються екуменічними, оскільки вони свідчать про віру всіх християн

Екуменізм у 17-18 століттях

Екуменічний підхід почав набирати популярності у 17-18 століттях, коли англійські незгодні секти та пієтистські групи в Європі сприяли євангелізації та місіонерству. Вплив Просвітництва зламав традиційні основи церковних структур. Відокремлення церкви від держави в США створило потребу у ввічливості та повазі до релігійних прав. Відправка протестантських місіонерів на початку 19 століття відкрила можливості для міжконфесійної співпраці та висвітлила конкуренцію між християнськими конфесіями за кордоном.

Початок 20-го століття

Екуменізм на початку 20 століття отримав поштовх від міжнародних протестантських місіонерських конференцій (починаючи з Единбурзької конференції 1910 року), конференцій «Віра і порядок» з питань церковної доктрини та державного устрою. У 1937 році на Оксфордській конференції було вироблено пропозиції щодо об’єднання церков із «Вірою та порядком», що призвело до створення Всесвітньої Ради Церков (ВРЦ) у 1948 році. Міжнародна Місіонерська Рада приєдналася до ВРЦ у 1961 році.

Сучасні екуменічні зусилля

У 1961 році Папа Іван XXIII заснував Секретаріат сприяння християнській єдності (нині Дикастерія сприяння християнській єдності). Східні Православні Церкви створили Всеправославну Конференцію. Діалоги між Римо-Католицькою, Східно-Православною, П’ятидесятницькою та Протестантською Церквами призвели до загального консенсусу щодо таких питань, як хрещення, Євхаристія та природа служіння. Лютеранська та Римо-Католицька церкви дійшли згоди щодо спільного розуміння доктрини виправдання, а лютерани, єпископальні та реформатські церкви досягли значної одностайності щодо певних теологічних питань.

Екуменізм продовжує бути важливим рухом, що прагне об’єднати різні християнські конфесії для створення єдиної церкви, яка служить Богу у світі.

Іван Гудзенко