Космічні цикли та «Сефер ха-темуна»
У XIV столітті в Іспанії з’явився трактат «Сефер ха-темуна» («Книга образу»), який розвинув ідею космічних циклів. Автори цього тексту пояснювали, що кожна епоха має власне божественне розкриття, а Тора в різні періоди набуває нового значення відповідно до проявів божественних атрибутів. Такий підхід відходив від традиційного уявлення про юдаїзм як про релігію незмінних істин і пропонував концепцію постійного оновлення сакрального знання.
«Сефер ха-зохар» і містичні роздуми
Іспанія стала також батьківщиною «Сефер ха-зохар» («Книга сяйва»), одного з найвідоміших і найвпливовіших текстів каббалістичної традиції. Для окремих єврейських спільнот ця книга мала статус, що прирівнювався до святості самої Тори.
Зміст «Зохару» зосереджувався на космологічних і антропологічних питаннях: природі творіння, ролі десяти сефірот, взаємозв’язку божественного й людського. Окрему увагу текст приділяв проблемам зла, шляхам спасіння та розумінню сутності душі. Його містичні коментарі стали основою для подальших каббалістичних інтерпретацій у наступні століття.
Вигнання євреїв з Іспанії та піднесення каббали
Поворотним моментом в історії іспанського юдаїзму стало вигнання євреїв з Іспанії у 1492 році. Ця подія мала далекосяжні наслідки як для єврейських громад, так і для розвитку містичних течій. Втрата батьківщини, переселення до Османської імперії, Північної Африки та інших регіонів сприяли зростанню месіанських очікувань і посиленню інтересу до есхатологічних тем.
Каббала в цей час здобула широку популярність, стаючи духовною відповіддю на кризу та символом надії на відновлення й майбутнє спасіння.
Іван Гудзенко
