Народився у 1550 році у місті Тисменець. В хрещені був названий Іваном. Зростав і виховувався батьками в православній вірі. Іван проявляв неабиякий хист в читанні та писанні, навчаючись в школі. Найбільше його надихало читання Священного Писання. Пішов навчатися в місто Перемишль, де розташовувався Унівський монастир. Прагнув чернецтва.
Навчався також у найпрестижнішому у Східній Європі вищому навчальному закладі, засновником якого став князь Костянтин Острозький – Острозька академія. Тут пізнав як духовні так світські науки. Займався викладацькою діяльністю у виші. Проте пізніше змінює вчителювання на чернечий подвиг.
Відвідав гору Афон, був дуже захоплений аскетизмом насельників монастиря і прийняв остаточне рішення – прийняти чернецтво. Після роздачі майна для убогих, Іов повертається до Афону. При чернечому постригу отримав ім’я Єзекиїл. Двадцять років Іов перебуває на Афоні. Тут зустрів Івана Вишенського. Обидва були вченими, ревними щодо православ’я, вели аскетичний спосіб життя. Довідавшись про зраду багатьох єпископів в питанні Берестейської унії, прийняв рішення утвердити православ’я і з благословення ченців Афону повернутися на рідні українські землі, особливо в Прикарпаття.
Принісши афонський устав, Іов найперше встановлює монастирське життя в Уневі, Дермані, Угорниках, пізніше ж оселюється у віддаленому місці для закладення Маняського скита. З 1621 року скиту Іова надається право ставропігії від константинопольського патріарха. З середини XVІІ століття чисельність скита становить двісті ченців. З 1628 року Київський собор зробив так, щоб монастир став головуючим. Скит мав міцні мури та три оборонні вежі для відбиття татаро-турецьких атак ченцями. У 1776 році внаслідок ворожого вторгнення його було знищено, а 1781 року – відбудовано. А за Австро-угорської імперії монастир взагалі зачинили.
Спостерігається вагомий внесок Іова Манявського в монастирське життя. Біля Іова зібралося чимало мудрих мужів, для яких той став наставником. Настановляв та виховував ченців монастиря, зміцнював народ у вірі. З 1620 року преподобний Іов віддалився від братів-ченців і усамітнився келійно, знаючи про своє наближення до вічного життя. У 1621 році починає хворіти, а наприкінці зими помирає.
Похований братією монастиря у новому церковному притворі Хрестовоздвиженської церкви. Згідно рішення Помісного Собору УПЦ КП липня 2004 року був канонізований і зарахований до лику святих православної церкви. Церква відвела особливі дні шанування преподобного Іова Манявського: 11 січня, а при поминанні його з Феодосієм Манявським -7 липня.
Панас Вернигора
