Постійно спілкуючись з магами та містиками різних країн я вирішив познайомитися ближче з таємничим Хаваром. Мені вдалося з’ясувати, що звуть Хавара у світі Рауль, і що він має невеликий шаманський магазинчик у Києві, під назвою «Містична Альпака». І ось я вже підходжу до цього будинку на Подолі. Спускаюся в манливий грою світла і тіні підвальчик, зовсім як у кращих традиціях творів літературного романтизму.
Мене зустрічає спортивної статура людина, в перуанському капелюсі, штанях-клеш, чобітках на високих підборах, у сорочці та жилеті з вовни альпаки. Це Рауль, більш відомий як таємничий Хавар. Поруч із ним – високий кубинець. Це партнер Рауля, Даніель. Даніеля ще називають Бембе, тому що його двоюрідний брат займає високу ієрархію в кубинській брухерії. На Кубі чаклуни організувалися у своєрідний клан, званий «La brujeria de Cuba» (Кубінська Брухерія (спільнота чаклунів), від слова «la brujo» («брухо» — чаклун). Значна частина кубинських чаклунів, і зокрема двоюрідний брат Бембе, фахівці в області Вуду. Але й самому Бембе є, що розповісти цікавого про цей культ.
Знайомимось ближче. Сідаємо пити трав’яний чай. Дістаю диктофон, і починаємо розмову. Рауль не проти розповісти багато нового. Тим більше, що він щойно повернувся з поїздки до Екваторіальної Гвінеї і бачив містичні традиції цієї країни.
Ігор Мехеда надалі у тексті ІМ): — Рауль, давайте, почнемо нашу розмову з якихось цікавих містичних подій у Вашій країні, Перу.
Хавар Рауль (надалі у тексті ХР): – З чого почати… з чого почати. Ну, ось перше у пам’яті спливло це. Я розповім про свого зведеного брата. Він працював в одному селищі. Директором школи – у горах Андах, на високогір’ї. Якось він зайшов у гості до мешканців села. Засиділися допізна. А потім з друзями пішли спускатися з гори до долини. І побачили маленький вогник (а їх було троє). Вогник зник, а вони почали копати на тому місці, де він був. І знайшли харчові продукти. Мабуть, хтось приніс продукти у пожертвування силам Землі. Продукти були дуже якісні, і вони їх з’їли. Наступного дня мій зведений брат помітив у себе погіршення зору. З кожним днем зір ставав гіршим і гіршим. Через місяць повністю осліп. Лікарі-офтальмологи просто розводили руками: жодних медичних передумов для втрати зору не було. Пояснити цей випадок офіційна наука не може.
Ігор Мехеда: — Ну, цей процес (втрата зору) можна повернути назад. За вченнями багатьох індіанських племен Північної та Південної Америки, є два випадки принесення жертв силам Землі. Дарування самої Матері-Землі (Пача-Мамі). І принесення дарів духам чи богам Землі як заміщення. Другий випадок я поясню.
Вважається, що у землі живе багато духів, чи богів. А душ у кожної людини також багато. Хвороба трапляється від того, що боги землі викрадають одну з душ хворого. Тоді богам землі приносять подарунки (продукти харчування, наприклад). Щоб боги землі взяли подарунки і повернули душу хворому. Після повернення душі той одужує.
Вашому зведеному брату достатньо принести в дар богам землі подарунок продуктами, і боги землі повернуть йому зір.
ХР: Швидше за все, я йому так і порекомендую зробити.
Ігор Мехеда: — У розмовах з нашими спільними знайомими Ви згадували камені, які можуть говорити, в горах. Розкажіть про це докладніше. Нашим читачам це буде цікаво.
ХР: — За тридцять кілометрів від мого рідного міста знаходиться велика гора. Висотою п’ять із половиною тисяч метрів. Біля гори багато озер. Там мешкає бог індіанців племені уанга. З шаманами племені уанга тісно спілкувалися мої дідусь та бабуся. Індіанці-Уанга жили на цій території ще до інків. Цей бог захищає згадану мною долину з озерами та всі центральні Анди у Перу. Ім’я цього бога Апу. На горі встановлено священне каміння, вважається, що в цьому камені Апу живе і може з них говорити до місцевих шамананів. Причому ясно чутним голосом, який чують не тільки шамани, а й усі присутні учасники обряду. Говорить древній бог лише мовою «кечуа» — давньою спільною мовою багатьох індіанських культур Південної Америки.
ІМ: — Наскільки я зрозумів за Вашими словами, до шаманів, які спілкуються з Апу, звертаються люди для здійснення обрядів?
ХР: — Так. Для звернення до бога Апу потрібен посвячений у цей культ шаман, не проста людина. Той, хто звертається, також повинен привезти для Апу пожертвування. Продукти харчування – дорогі, елітні – у цьому позначається повага до Сили. Або може бути морська свинка — чорна або собака чорна. Продуктові пожертвування Апу мають бути закопані у землю біля озер. Після цього Апу готовий приймати тих, хто звертається. Звернення до Апу роблять по середам. У середу вдень звертаються, розповідають свої проблеми священним каменям і просять допомоги у їх вирішенні.
А ось ще одна таємниця цієї гори. Мені тато розповідав про неї в дитинстві, а коли я підріс, ми ходили дивитись на цей феномен. З іншого боку гори ввечері, між п’ятьма і шістьма годинами, з озер виходить тінь величезного бика. Вона ясно видна. І, поки йде захід сонця, тінь ходить по озерах, а потім спускається в долини. Індіанці кажуть, що це захисник богів – дітей бога Апу, які теж називаються іменем Апу і разом з ним живуть на горі.
Ігор Мехеда в гостях у Рауля
ІМ: — Тобто Апу — це і верховний бог племені уанга, і загальна назва для всіх богів взагалі? І поодинока та множина форми іменника?
ХР: — Так.
ІМ: — А як називається ця містична таємнича гора?
ХР: — Уалта Пайана, з мови кечуа «Гора Квітів». Вона називається так тому, що буквально усіяна однією рідкісною рослиною – квіточкою, яка буває червоною та білою. Квіточка росте на дуже високих висотах, де інші форми рослинності вижити не можуть.
До озер та висот з квітами мало хто ходить. Як через сніг та льод, так і через містичну складову. Люди, які ходили на цю гору на свій страх і ризик, часто пропадають безвісти. Тому обов’язково брати провідника з місцевих шаманів, особливо з тих, хто мешкає біля озер.
На цю гору була проща ще до іспанського завоювання. Щороку індіанці з долин приходили до Апу на Уалта Пайану. Вони приходили молитися на літнє сонцестояння. Також у пожертвування приносять листя рослин та тютюн, який має бути вирощений власноруч.
До шаманів гори звертаються багато простих людей, у яких не вистачає коштів на оплату послуг офіційної медицини. Шамани гори їх лікують, допомагають.
ІМ: — А які методи лікування застосовують шамани гори?
ХР: — Ті, хто звертається, приносять із собою чорну морську свинку. Це має бути самець. Шамани читають заклинання і свинка забирає він весь негатив і хвороби починають відходити. При цьому свинка не витримує негативу та вмирає прямо на тілі стражденного. Той позбавляється хвороб і бід. Морські свинки заберають хвороби людей, як вважається, добровільно. Допомагають, дуже сприятливі тварини. Померлу свинку кладуть у яму разом із продуктами на поталу богам Апу. Яму засипають. Стражденні після того одужують.
ІМ: — Принесення в дар богам тварин чорного кольору спостерігається у багатьох народів світу. Наприклад, у шаманів Азії. Чорний баран присвячується богу підземного світу Ерлік-Хану, після чого з нього готують шурпу і пригощають їй усіх на ритуальному обіді. Обряд дозволяє принести дари богам підземного світу замість здоров’я хворої людини.
Але тут бачу принципово інший принцип. А саме принцип викочування яйце. У слов’янській ведичній магії яйце наділяє своєю цілющою космічною силою пацієнта, яке хвороби забирає він. Тут свинка, виходить, виступає у ролі такого яйця, тільки живого. Про такі технології більшість наших читачів ще не чули, це їх здивує!
ІМ: А коли виконують цей ритуал зі свинками? Вночі?
ХР: — Вранці. На сході. І ввечері, на заході сонця. На сході, рано-вранці в середу. На заході сонця, ввечері, перед ніччю з п’ятниці на суботу.
ІМ: — За європейськими магічними системами це дні Меркурія та Венери.
ХР: — Але на сході та на заході сонця ритуали проводять шамани. А знахарі, цілителі, проводять ритуали вночі. Моя мама знахарка. Але великого прийому вона не веде – так, допомагає при потребі односельцям та близьким.
Коли ми хворіли, вона лікувала нас чорною морською свинкою. Але знахарі роблять свої ритуали на відміну від шаманів уночі. Найкраще в ніч із п’ятниці на суботу. Свинка брала на себе негатив та вмирала. Потім її треба було закопати з дарами богам землі. При цьому виконувалося багато додаткових ритуалів, які називаються «погашення», якщо перевести з кечуа. Тобто погасити негатив та відновити чистоту та гармонію у природі. Знахарка має йти закопувати дари богам землі у супроводі чоловіка. Мама розповідала, що після закопування кілька разів вона отримувала невидимі удари від духів. Як невидима рука, виткана з сильного вітру, вдарила в обличчя. А потім ця ж рука вдарила і мого дядька, який супроводжував маму відповідно до ритуалу. Але цей випадок із ударом був лише один раз. В інші рази ударів не було.
Моя мати не може це пояснити. Хоча шамани можуть. Іноді шамани препарують померлу свинку і, за станом його внутрішніх органів, дають точну діагностику того, на що пацієнт хворів і від чого він вилікувався.
ІМ: — А люди звертаються тільки за зціленням чи з питань удачі, кар’єри теж приїжджають?
ХР: — І за успіхом теж. Я щоразу, коли роблю поїздку на батьківщину, бачу все в новому світлі та іншими очима. Щоразу новий світ.
ІМ: «О, цей новий, новий старий світ!»
ХР: — Саме так. Інший світ. Відчуваєш, що живеш у зовсім іншому світі. У всьому гірському Перу є таке відчуття. Але найбільше воно у місті Куско. У горах взагалі дуже сильна енергетика.
ІМ: — Кажуть, що дуже сильні шамани живуть на озерах у Лос Уарінгос?
ХР: – Вони не традиційні шамани-індіанці. Їхня магія — це суміш древньої індіанської магії з магічними прийомами, привезеними з Іспанії. Вони можуть міняти долю на краще. І інструменти у них особливі. Вони користуються інструментом маракас, танцюють танці під гітару. Це особливість магії шаманів Уарінгос, яка поширена на Півночі Перу.
ІМ: — А шамани Амазонки?
ХР: — Вони вірні найдавнішим традиціям. Вони вірять, що в рослинах живуть духи та можуть розмовляти з цими духами. Вони вірять у Духа Джунглів, який може перетворюватися на різних тварин і приходити до шамана спілкуватися у формі тварин. Шамани теж можуть перетворюватися на тварин — ягуара, анаконду, мавпу — і спілкуватися в Духом Джунглів на рівних.
ІМ: — В Індії теж вірять у доброго тисячоокого світлого духа Дуккар, який рятує людей із різних небезпечних ситуацій у джунглях Індостану.
ХР: — Дух Джунглів теж має тисячу облич. Ті племена індіанців Амазонки, які мають зіткнення із сучасною цивілізацією, йдуть на контакт охоче. Серед них є два типи. Ті, що лікують і займаються чорною магією. І ті, хто лікує та займається білою магією. І ще є ті, які лікують і займаються самопізнанням, пізнанням самої людини. Ці треті приймають сік ліани Айяуаска, що сприяє розширенню свідомості. Той, хто приймає сік ліани, уві сні переживає досвід смерті та дотику до інших світів. Я таких шаманів із Амазонки знаю особисто.
Прості ж мешканці Амазонії з усіх важливих питань життя обов’язково радяться із шаманами. Буває, кілька разів протягом одного дня.
Це я розповів про ті племена, які живуть у контакті з людьми з нашої сучасної цивілізації. А там, у глибині джунглів Амазонки, мешкають зовсім дикі племена, які ні з ким не йдуть на контакт, навіть із індіанцями схожих етносів з інших районів країни. Загалом ні з ким не йдуть на контакт. Всі ці племена із глибин джунглів знають магію дуже добре. Магія там – умова виживання. Вони займаються суто чорною магією.
ІМ: — Чому чорною магією? І що входить у поняття «чорна магія»?
ХР: — Між племенами у джунглях йдуть постійні війни. Племена захоплюють один в одного території для полювання та території, на яких ростуть дерева, частини яких (плоди, листя, коріння, нирки) можна вживати в їжу. Крім того, триває постійна боротьба з дикими тваринами. У таких умовах затребувані лише магічні прийоми, які працюють на безумовну поразку противника, чи то воїни іншого племені, чи хижаки. Зробити людину сильною. Хто сильніший, той і виживає. Крім того, між вождями племен триває постійна боротьба за владу. І ці племена намагаються піти все далі і далі у джунглі, подалі від сучасної цивілізації, яка їм незрозуміла.
ІМ: — Дякуємо за Вашу цікаву розповідь про містичні таємниці Перу. Але я знаю, що Ви нещодавно повернулися з поїздки до Екваторіальної Гвінеї?
ХР: — Так, мене запросили як експерта-перекладача, який знає мови.
ІМ: — Розкажіть нам тоді про ті легенди, вірування, з якими Ви зіткнулися в цій країні?
ХР: — В Екваторіальній Гвінеї дуже розвинена клановість. Кожен клан – як окреме ізольоване плем’я, де все життя від народження до смерті регламентоване суворими правилами – традиціями. Їх ніхто не порушує, все дотримується точно, як і століття тому. Загальнонародна думка – будь-яку хворобу має лікувати лише шаман. Незважаючи на звернення до заокеанських лікарів, обряд шамана є обов’язковим.
У містах традиції дотримуються не так суворо. Але дотримуються. А у селах – дуже суворо. Все населення без винятку вірить у своїх старих, давніх богів. Католицизм існує суто номінально. Хочуть гості з інших країн збудувати церкву – хай будують. Нехай стоїть, нам не шкода. «А ми, – кажуть місцеві, – не залишимо своїх богів!». Традиція та звичай – перш за все.
Займаються чаклунством, займаються чорною магією.
З будь-якого питання радяться з ідолами богів. Я особисто бачив два обряди – щоб у новонародженого хлопчика життя склалося вдало і те саме для дівчинки. Обряд полягає у принесенні подарунків фруктами та овочами до ідолів богів.
До чаклунів звертаються з питань захоплення чужої власності, а також через ревнощі, заздрість, боротьбу за додаткові території для громади, втім, як і скрізь.
Багато знахарів, які лікують рослинами. Знання знахарів передається від покоління до покоління і досі не втрачено.
ІМ: — А ще якісь обряди спостерігали?
ХР: Так, бачив обряд на удачу для великого місцевого торговця. У жертву приносилися дикобраз та отруйна змія.
ІМ: — Змія?
ХР: — Так, отруйна змія. Гвінейці вважають принесення в жертву богам отруйних змій найкращим засобом для просування торгівлі.
Хочу також наголосити, що місцеві містики не довіряють жодним іноземцям, і не діляться серйозними знаннями з ними.
ІМ: Так, так століттями й було в екзотичних країнах. Довіра завойовується непросто, часто роками. Тому до нас часто потрапляють лише крихти від стародавніх систем магії, що зберігаються жрецтвом цих країн. Ось і я тому вже понад двадцять п’ять років спілкуюся з містиками різних країн і збираю крихти стародавніх знань. Для сучасного людства це ключі, за допомогою яких можна поринути в таємницю.
ІМ: Чи вірять вони в духів, чи розповідають про привиди?
ХР: — Звичайно, вірять.
ІМ: — А якісь незвичайні місця, Місця Сили, Ви зустрічали в дорозі?
ХР: — Якраз хотів розповісти. Поруч із тим містом, де я працював у Гвінеї, розташована священна гора. Її висота дві з половиною тисячі метрів. Згідно з місцевими повір’ями, на цій горі живе древній бог цієї землі. Без дозволу на гору нікому не можна підійматися. Та ніхто не хоче – навіть американські туристи-скептики. На цій горі людина може впасти і раптово померти. Бажаючим потрапити на гору треба чекати Знака Сили, який дасть бог, який живе у горі. І лише після Знака підніматися нагору. Тоді на благословенного Силою мандрівника впадуть дари. Здоров’я, довголіття, щастя в особистому житті, успіх у торгівлі, кар’єрі та інші дари.
Жителі країни вважають, що цей бог уберігає їх від різних бід: від ураганів, потопів, воєн, посух.
Майже на вершині гори живе древнє плем’я. Як вважається, вони є жерцями цього бога, і вони ніколи не спілкуються ні з ким – ні з місцевими рівнинними жителями, ні з іноземцями. Вони живуть за заповітом стародавнього бога, що існує всередині гори. І виконують йому обряди.
Три місяці на рік у Екваторіальну Гвінею дмуть спекотні вітри з пустель. Вони несуть хмари піску. Пісок цей незвичайний, вважається кристалічним піском. Вітри приносять пісок та опускають його на гору, де живе бог. Також вітри приносять на гору та піщаний пил з довколишніх міст. Прямо видно, ніби хтось невидимий організує потоки повітря так, що пісок та пил стягуються до гори. Місцеві кажуть, що все це робить бог усередині гори, щоб захистити країну.
ІМ: — Ключове тут кристалічний пісок. У багатьох відомих езотеричних навчаннях крейда і кристалічний пісок вважаються найкращими провідниками думкоформ з ментального світу до фізичного та енергій фізичного світу до ментального. Це може бути дуже сильний і розумний дух, а може бути і техномагічна машина однієї з найдавніших цивілізацій. Збір кристалічного піску у певне місце, керування вітрами це підтверджують. Виходить, дослідникам таємниці древніх слід шукати не лише у пірамідах Єгипту та храмах Тибету, а й у таких екзотичних країнах Африки.
Тут я звернув би увагу читачів на Крейдяні Гори під Слов’яногірськом Донецької області та на кристалічний пісок на дні Азовського Моря.
ХР: — Я особисто бачив як рух піщаних хмар над містом — вони рухалися до гори, так і пилові бурі, що летять туди. Іноді над містом через це темніло, як у помірних широтах перед грозою.
ІМ: — Так, видовище має бути вражаючим і грізним, як сама природа. Ще одна гіпотеза – народам, які населяють Гвінею, допомагає цивілізація з паралельного світу. І передачі необхідних енергій їм потрібен кристалічний пісок, який у такий спосіб збирається.
ХР: — Можливо, що й так, достеменно не відомо. Питання потребує вивчення.
ІМ: — І серйозного вивчення. А як називається місто, поряд з яким ця містична гора?
ХР: Малабо, це місто столиця Екваторіальної Гвінеї.
ІМ: — Дякуємо за цікаву розповідь про Ваше знайомство з Екваторіальною Гвінеєю. Тепер розкажіть мені про що. Ми знаходимося у справжньому шаманському перуанському магазині. Я бачу тут багато інструментів, про які мешканцям України мало що відомо. Не могли б Ви розповісти нам пару слів про них.
Моя увага привернула квадратний стіл чорного кольору, на ньому стоїть кругла тарілка, а на ній лежать дві чорні кулі: одна більша, одна менша. Стіл, тарілка та кулі покриті геометричними фігурами та візерунками білого кольору. Що це?
ХР: – Це оберіг. Їх виготовляли культури, що жили у Перу до інків. Вважається, що вони захищають від пристріту та негативу. Дві кульки символізують Небо та Землю.
ІМ: — А ці камінчики: червоні та чорні?
ХР: — У горах знаходять часто маленькі яйцеподібні камінці чорного та червоного кольорів. Камінь чисто червоного або чисто чорного вважається каменем «самкою». Наполовину червоний – наполовину чорний – «самцем». У сильному оберігу має бути кілька самок та кілька самців.
ІМ: Раокріом: — А чому багато виробів із вовни альпаки?
ХР: — Альпака (тварина родини верблюдових) для інків була священною твариною.
ІМ: — Та я бачу тут багато цікавого. Шаманський ніж із кістки риби – голки, він навіщо?
ХР: — Ножами та годками відганяють злих духів під час великих церемоній.
ІМ: — Ну і традиційні: бубни, закликачі дощу, статуетки древніх індіанських богів, дуже цікаво. Якщо наші читачі прийдуть до Вас у гості, чи зможете пояснити їм докладно?
ХР: — Із задоволенням. Я також можу багато розповісти про Перу для тих, хто хоче відвідати мою рідну країну, а також дати рекомендації до справжніх шаманів для вчених, які вивчають давні культури.
ІМ: — Тоді ми не прощаємось з Вами, а кажемо: до наступних зустрічей.
Розмовляв Ігор Мехеда
