Ртуть, яка в подальшому стала важливою речовиною в алхімічних практиках різних цивілізацій, вперше згадується в індійських джерелах у IV–III століттях до н.е. У той самий період створено «Артха-шастру» — трактат про управління, економіку й ремесла, який містить згадки про хімічні речовини. У буддійських текстах II–V століть н.е. з’являються більш чіткі описи трансмутації металів, зокрема перетворення недорогоцінних металів на золото. Ці ідеї, імовірно, виникли під впливом контактів з елліністичним світом, зокрема після походу Александра Македонського до Індії та заснування держави Гандхара. Водночас, не виключено, що подібні уявлення розвивалися в Індії самостійно або навіть вплинули на еллінізовані регіони.
Медична орієнтація індійської алхімії
На відміну від китайської або європейської алхімії, де пошук еліксиру безсмертя або трансмутація металів були основними цілями, в Індії алхімія набула переважно медичного характеру. Хоча ідея довголіття не була чужою індійській культурі, центральне місце посідала не спроба досягти безсмертя, а розробка лікарських засобів. Індійські алхіміки створювали мінеральні препарати, які мали лікувальні властивості, зокрема сприяли зміцненню організму або лікуванню конкретних захворювань.
Ртуть використовувалася у медицині, але менш активно, ніж у Китаї. Більшу увагу приділяли взаємодії з металами, зокрема із золотом, сріблом, оловом, залізом, свинцем і міддю. Кожен метал поділявся на різні види. Основним алхімічним процесом було так зване «вбивання» металу, тобто його корозія або хімічний розклад, з метою подальшого використання в лікувальних препаратах. Ідея «воскресіння» металу, характерна для європейської алхімії, в індійському контексті була відсутня.
Тантризм і формування алхімічної традиції
Індійська алхімія почала активно формуватися як окрема система лише з поширенням тантризму — релтагійної та філософської течії, що поєднувала медитацію, езотеричну практику й сакральну символіку. Найактивніший розвиток тантричних текстів відбувався між XI і XIII століттями. У цей період з’явилися алхімічні трактати, де описані технології обробки металів і виготовлення ліків, засновані на тантричному баченні світу.
Натурфілософія і хімічні знання в Індії
Уявлення про природу в індійській думці базувалися на концепції п’яти елементів: вогню, вітру, води, землі та простору. Ця натурфілософська система була поєднана з ідеєю віталізму, тобто уявленням про одухотвореність матерії. Крім того, важливу роль відігравав дуалізм, наприклад, опозиція дії та протидії, або позитивних і негативних сил у природі.
Індійські алхіміки застосовували широкий спектр речовин: купорос, аміак, селітру, але не відкрили мінеральних кислот, що стали основою хімії в Європі. Це особливо цікаво, враховуючи той факт, що Індія була одним з головних джерел селітри — речовини, яка утворюється в теплому та вологому кліматі. Селітра, хоч і відома в Індії з раннього часу, не мала тієї корозійної сили, яку забезпечують кислоти, тому не відігравала важливої ролі в ранніх алхімічних процесах.
Іван Гудзенко
