Раннє життя та освіта
Кант був вихованцем Просвітництва, що відображалося у його вірі в силу розуму та науки. Його батьки були відданими пієтистами — гілкою лютеранства, що наголошувала на внутрішньому релігійному житті та моральній покорі. Це релігійне середовище вплинуло на формування його етичних поглядів. Незважаючи на скромне походження, завдяки підтримці їхнього пастора, Кант зміг отримати освіту. У восьмирічному віці він вступив до пієтистської школи, де почав вивчати латинську мову та класику.
У 1740 році Кант вступив до Кенігсберзького університету на богословський факультет. Хоча він спочатку вивчав теологію, його найбільше приваблювали математика і фізика. Вплив одного професора, який викладав роботи Крістіана Вольфа і був прихильником науки Ісаака Ньютона, сприяв формуванню його наукових інтересів. Вже у 1744 році він розпочав роботу над своєю першою книгою.
Академічна кар’єра та репетиторство
Після смерті батька в 1746 році Кант змушений був знайти роботу, щоб забезпечити себе. Він працював сімейним репетитором у трьох різних родинах протягом дев’яти років.У 1755 році, завдяки підтримці друга, Кант зміг завершити навчання і зайняти посаду приват-доцента в Кенігсберзькому університеті.
Ранкові дослідження та наукові публікації
Наукові інтереси Канта були різноманітними. Його перша дисертація, «Meditationum Quarundam de Igne Succincta Delineation» (1755), досліджувала природу вогню і тепла. Він також займався дослідженнями в галузі антропології, метеорології та космології. У 1755 році він опублікував «Allgemeine Naturgeschichte und Theorie des Himmels» (Універсальна природна історія та теорія небес), де запропонував небулярну теорію утворення Сонячної системи. Ця гіпотеза, яку пізніше незалежно розробив Лаплас, стала відомою як гіпотеза Канта-Лапласа.
Критична філософія
Кантова філософська система, відома як критична філософія, кардинально змінила хід європейської думки. У своєму найвідомішому творі «Критика чистого розуму» (1781), Кант досліджував межі та можливості людського пізнання. Він стверджував, що наші знання про світ обмежені нашими відчуттями та розумом, і що ми ніколи не можемо знати «речі в собі», а лише явища, що виникають внаслідок нашого сприйняття.
Етика та моральна філософія
Кант також зробив значний внесок у етику. Його «Критика практичного розуму» (1788) та «Основи метафізики моралі» (1785) заклали основи деонтологічної етики. Основний принцип його етичної системи — категоричний імператив, який закликає діяти лише за такими максими, що можуть стати універсальним законом.
Естетика
В «Критиці здатності судження» (1790) Кант розглядав питання естетики та телеології. Він вважав, що краса є суб’єктивною, але водночас універсальною, і що судження про красу базуються на почутті гармонії між нашими когнітивними здібностями.
Вплив та спадщина
Іммануїл Кант залишив глибокий слід у філософії. Його роботи заклали основу для німецького ідеалізму, вплинули на таких філософів, як Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Шеллінг та Гегель. Вплив його критичної філософії можна простежити і в сучасній аналітичній та континентальній філософії.
Кантівська філософія залишається актуальною і в наші дні, надаючи інструменти для осмислення сучасних етичних, епістемологічних та естетичних проблем. Його роботи продовжують досліджуватися, переосмислюватися і застосовуватися в різних галузях людської діяльності, демонструючи невмирущий вплив його думки.
Іван Гудзенко
