Освіта та формування поглядів
Ієронім здобув освіту в Карловому університеті в Празі, де вже у 1398 році отримав ступінь бакалавра мистецтв. У цей час він познайомився з ідеями Яна Гуса, які справили на нього визначальний вплив. Продовживши навчання за кордоном, він відвідав Англію, де ознайомився з філософським богослов’ям Джона Вікліфа, англійського реформатора, що закликав до очищення церкви та обмеження влади папства.
Повернувшись до Праги в 1401 році, Ієронім почав викладати у Карловому університеті, поширюючи вчення Вікліфа серед студентів та інтелектуальних кіл Богемії. Його ідеї швидко набули популярності, але водночас викликали гостру опозицію з боку церковної ієрархії.
Погляди Ієроніма відзначалися радикалізмом. Він вважав, що справжня Христова церква — це спільнота вірних, обраних Богом для спасіння, а не інституція з жорсткою юридичною структурою. Рішуче виступав проти зловживань духовенства та закликав до повернення церкви до євангельської бідності. Одним із найгучніших його закликів було вилучення надмірних церковних земель на користь суспільства.
Особливе місце у його богослов’ї посідали літургійні питання. Ієронім наполягав на праві мирян отримувати причастя під обома видами — хлібом і вином, що, на його переконання, відповідало практиці раннього християнства. Він також вимагав більшої свободи у проповідницькій діяльності, яка мала бути спрямована на утвердження біблійних істин, а не на підтримку церковної політики.
Академічна діяльність у Європі
Прагнучи поширити реформаторські ідеї, Ієронім відвідував найбільші університетські центри Європи. У 1405 році він викладав у Сорбоні, а згодом у Гейдельберзі та Кельні. Його виступи викликали серйозне занепокоєння церковної влади, і в кожному з цих міст йому доводилося залишати кафедру під тиском богословів-опонентів.
У 1410 році він був змушений покинути Відень через критику традиційної сакраментальної системи. Невдалою виявилася і його місія в Польщі: король Владислав II спершу запросив Ієроніма до Кракова для реорганізації університету, однак невдовзі реформаторські ідеї спричинили його вигнання.
Повернувшись до Праги, Ієронім активно співпрацював з Яном Гусом. У 1412 році вони разом брали участь у публічному диспуті, де виступили проти індульгенцій. Цей протест вилився у масову процесію вулицями Праги, кульмінацією якої стало публічне спалення папської булли антипапи Івана XXIII, що санкціонувала продаж індульгенцій.
Констанцький собор та страта
Після арешту Яна Гуса Ієронім вирішив поїхати до Констанца, аби підтримати свого соратника перед судом собору. Однак його спроба втрутитися завершилася трагічно. У квітні 1415 року він прибув до Констанца та невдовзі був заарештований.
Понад рік він перебував у в’язниці, хворів і зазнавав тиску з боку церковного трибуналу. Під загрозою смертної кари Ієронім спочатку зрікся вчення Вікліфа та Гуса, визнавши католицьку ортодоксію. Однак згодом він відкрито заявив, що його зречення було продиктоване страхом, і підтвердив свою відданість ідеям реформаторів.
26 травня 1416 року на засіданні собору Ієронім виголосив промову, в якій мужньо заявив про свою вірність совісті та правді. Після цього його оголосили рецидивістом-єретиком і засудили до спалення. Вирок було виконано 30 травня 1416 року.
Ієронім Празький посів важливе місце в історії європейської думки як філософ і богослов, що поставив під сумнів абсолютну владу церкви та закликав до радикальних реформ. Його смерть, подібно до мучеництва Яна Гуса, стала символом боротьби за свободу совісті. Чеська гуситська церква шанує його як одного з перших мучеників протестантської Реформації.
Іван Гудзенко
