Ігнасіо народився в Іспанії, у 1930 році, та приєднався до ордену єзуїтів у 1947 році. Його освіта охоплювала навчання як у Латинській Америці, так і в Європі. У 1965 році він здобув ступінь доктора філософії, після чого активно працював як теолог, викладач та місіонер. Своє життя він присвятив служінню в Сальвадорі — країні, охопленій соціальною нерівністю, політичним гнітом та громадянською війною.
Теологія визволення
Еллакурія став одним із головних представників теології визволення — богословського підходу, що закликав церкву не лише проповідувати духовне спасіння, але й боротися за соціальну справедливість та допомагати бідним у їхній боротьбі проти експлуатації та гноблення. Еллакурія стверджував, що християнська віра має бути нерозривно пов’язана з конкретними політичними діями, які допомагають змінити несправедливі структури суспільства.
У своїх працях він наголошував, що церква повинна виступати на боці пригноблених, а не підтримувати правлячі класи та багаті еліти. Еллакурія відігравав ключову роль у популяризації ідеї, що звільнення від соціальної нерівності — це не просто політична вимога, але й духовний обов’язок. Його теологія отримала визнання та підтримку серед багатьох прогресивних діячів Латинської Америки, але викликала жорстку протидію з боку консервативних і військових сил.
Протидія та переслідування
Еллакурія неодноразово ставав мішенню для погроз через свою діяльність. Після вбивства єзуїтського священика Рутіліо Гранде в 1977 році та архієпископа Оскара Арнульфо Ромеро у 1980 році він тимчасово залишив країну, але згодом повернувся, продовжуючи свою боротьбу за справедливість. Еллакурія добре розумів небезпеку, яка чекала на нього, але вважав, що священик має бути поруч із своїм народом навіть у найважчі часи.
У 1985 році він зіграв вирішальну роль у перемовинах зі звільнення доньки президента Сальвадору Хосе Наполеона Дуарте, яку викрали ліві партизани. Еллакурія завжди прагнув до мирного врегулювання конфліктів і був посередником між урядом і повстанцями.
Трагічна загибель
18 листопада 1989 року Ігнасіо Еллакурія разом із п’ятьма іншими єзуїтами, а також їхньою домогосподаркою та її дочкою, були жорстоко вбиті військовим підрозділом на території Університету Центральної Америки (UCA) в Сан-Сальвадорі. Вбивство було скоєне під час піку громадянської війни в Сальвадорі, коли уряд намагався знищити будь-які голоси опору. Ця трагедія стала символом жорстокості режиму та несправедливості, з якою Еллакурія боровся все своє життя.
Іван Гудзенко
