Згідно з давніми текстами Кодзікі та Ніхон Сьокі, саме цій парі було доручено навести лад у безформному світі. Стоячи на «плавучому мосту небес», вони занурили небесний коштовний спис у первісний океан. Коли з вістря списа впали краплі, вони утворили перший острів — початок Японського архіпелагу. Ця дія символізувала народження матерії з хаосу та встановлення космічного порядку.
Народження світу та перші істоти
Після створення суші Ідзанагі та Ідзанамі вирішили об’єднатися, що інтерпретується як священний шлюб. Проте їхня перша спроба виявилася невдалою — народилася потворна дитина Хіруко, «дитина-п’явка». Її відправили у човні в океан, і пізніше вона стала відома як бог Ебісу, покровитель рибалок та добробуту.
Боги зрозуміли, що помилка полягала у порушенні ритуалу: Ідзанамі, як жінка, не повинна була звертатися першою під час священного обряду. Провівши церемонію повторно, вони створили численні острови Японії, а також цілу плеяду камі — божеств природи, гір, річок, вітру й дощу. Таким чином, акт творення у японській традиції розуміється не лише як фізичне народження землі, а й як встановлення духовного зв’язку між людьми, природою та богами.
Смерть Ідзанамі та подорож до Йомі
Під час народження бога вогню Кагуцучі Ідзанамі отримала смертельні опіки. Її смерть стала першою в історії світу. Скорботний Ідзанагі, не змирившись із втратою, вирушив до Йомі — країни темряви, щоб повернути свою дружину. Проте Ідзанамі вже скуштувала їжу мертвих, і тому не могла залишити це місце.
Коли Ідзанагі запалив вогонь і побачив Ідзанамі в гниючому, демонічному вигляді, він у жаху втік. Розгнівана Ідзанамі послала за ним духів і чудовиськ, а потім сама кинулася навздогін. На межі між світом живих і Йомі Ідзанагі поклав величезний камінь, запечатавши прохід і навіки розірвавши зв’язок із дружиною. Цей акт став символом поділу життя і смерті, світла і темряви, чистоти і скверни.
Очищення та народження великих богів
Повернувшись зі світу мертвих, Ідзанагі здійснив обряд очищення — купання в морі, щоб змити скверну смерті. Цей ритуал став основою для синтоїстської практики очищення — хараї, що збереглася до сьогодні як одна з головних традицій синтоїзму.
Під час омовіння з тіла Ідзанагі народилися нові божества. З його лівого ока постала богиня сонця Аматерасу, з правого — бог місяця Цукіомі, а з носа — бог бурі Сусаноо. Ця тріада стала центральною у пантеоні синтоїзму та символізує три сили природи: світло, ніч і стихію. Саме від Аматерасу, за переказами, походить імператорський рід Японії.
Символічне значення міфу
Міф про Ідзанагі та Ідзанамі розкриває глибоке розуміння японцями циклу життя, смерті та відродження. Їхня історія показує, що творення світу нерозривно пов’язане з жертвою, очищенням і рівновагою між протилежностями. Ідзанамі уособлює первісну жіночу силу, що дарує життя, але водночас приносить смерть. Ідзанагі — принцип світла і впорядкування, який прагне подолати хаос і відновити чистоту.
Через цей міф японська культура утвердила ідею духовної гармонії між природою і людиною, а ритуали очищення стали способом підтримувати цю гармонію у щоденному житті.
Іван Гудзенко
