Розмежування буття і сутності
Однією з найважливіших ідей Ібн Сіни є чітке розрізнення між буттям і сутністю. Сутність відповідає на питання, що є річ, тоді як буття — що вона існує. У створених речах сутність не передбачає необхідності існування: вони можуть бути або не бути. Це розмежування дозволяє Ібн Сіні побудувати нову онтологію, в якій буття мислиться як додаткова реальність, а не властивість сутності.
Необхідне і можливе буття
На основі відмінності між буттям і сутністю Ібн Сіна вводить фундаментальне поняття необхідного буття. Усі створені речі є можливими: їх існування залежить від зовнішньої причини. Лише необхідне буття існує саме по собі і не потребує пояснення. Це необхідне буття ототожнюється з Богом, який є першопричиною всього сущого, але не частиною світу.
Бог як необхідне буття
Бог у філософії Ібн Сіни не мислиться антропоморфно. Він є абсолютно простим, єдиним і позбавленим складності. У Ньому буття і сутність збігаються, що й робить Його необхідним. Такий підхід дозволив Ібн Сіні філософськи обґрунтувати монотеїзм, не апелюючи безпосередньо до одкровення.
Еманація і структура світу
Світ, за Ібн Сіною, виникає через процес еманації: від необхідного буття послідовно походять інтелекти, небесні сфери і матеріальний світ. Ця схема поєднує арістотелівську космологію з неоплатонічними мотивами. Водночас Ібн Сіна наголошує, що еманація не є часовим процесом, а логічною залежністю.
Людина і душа
Антропологія Ібн Сіни ґрунтується на вченні про душу як нематеріальний і самостійний принцип. Душа не виникає з матерії і не знищується разом із тілом. Вона має власну ідентичність і здатність до самопізнання. Відомий експеримент «людина, що літає» демонструє, що самосвідомість не залежить від тілесних відчуттів.
Теорія розуму
Ібн Сіна розрізняє кілька рівнів інтелекту — від потенційного до актуального. Пізнання розуміється як процес актуалізації можливостей інтелекту через споглядання універсалій. Активний інтелект відіграє ключову роль, допомагаючи людському розуму перейти від потенції до акту.
Пізнання і істина
Пізнання у Ібн Сіни має як чуттєвий, так і інтелектуальний вимір. Чуттєвий досвід забезпечує матеріал для мислення, але істинне знання досягається лише на рівні інтелекту. Таким чином, істина є результатом взаємодії досвіду і розуму, а не сліпої віри чи емпіризму.
Етика і щастя
Етичне вчення Ібн Сіни пов’язане з метафізикою. Щастя полягає у наближенні душі до інтелектуального світу, у спогляданні істини і звільненні від тілесних прив’язаностей. Моральність мислиться як шлях внутрішнього вдосконалення, а не лише як дотримання норм.
Критика і вплив
Філософія Ібн Сіни викликала як захоплення, так і різку критику. Її піддавали сумніву теологи каламу і містики. Водночас саме його ідеї стали фундаментом латинської схоластики і вплинули на Тома Аквінський.
Іван Гудзенко
