Майбутній мислитель народився на південному сході Іспанії, у Мурсії, в родині арабського походження, яка належала до впливового племені таї. Дитинство та юність він провів у Севільї — тодішньому центрі ісламської культури та освіти. Тут Ібн аль-Арабі отримав ґрунтовну підготовку в традиційних ісламських науках, одночасно виявивши сильний потяг до духовного пізнання.
Протягом трьох десятиліть він здобував знання у провідних суфійських учителів, які відзначали його виняткову інтелектуальну проникливість і духовні здібності. Подорожі по Іспанії та Північній Африці дали йому змогу спілкуватися з містиками, що досягли високого рівня духовного досвіду, і це суттєво вплинуло на формування його світогляду.
Подорож на Схід і містичні видіння
У 1198 році Ібн аль-Арабі пережив видіння, у якому отримав наказ залишити Іспанію й вирушити на Схід. У 1201 році він прибув до Мекки, де розпочав роботу над своїм головним твором «Аль-Футухат аль-Маккія». Ця енциклопедична праця в 560 розділах охоплює езотеричні науки ісламу й водночас містить автобіографічні елементи, що відображають його внутрішнє життя та містичний досвід.
У Мецці Ібн аль-Арабі також познайомився з молодою жінкою, яку сприймав як земне втілення вічної мудрості (софії). Враження від цієї зустрічі він увічнив у поетичній збірці «Тарджуман аль-ашвак» («Тлумач бажань»), до якої сам написав містичний коментар. Однак його сміливі висловлювання, що наближалися до пантеїзму, викликали обурення мусульманських ортодоксів, котрі почасти забороняли його твори, а почасти підносили його до рангу святих.
Подальші мандрівки та діяльність
Після перебування в Мецці він відвідав Єгипет, Анатолію, Багдад та Алеппо. У місті Конья Ібн аль-Арабі зустрів Садр ад-Діна аль-Кунавія, який став його учнем і головним послідовником. У 1223 році мандрівка мислителя завершилася в Дамаску, де він оселився й здобув широку славу як один із найавторитетніших духовних учителів ісламу.
У Дамаску він завершив свій життєвий шлях, присвятивши останні роки викладанню, письму та духовним практикам. У 1229 році Ібн аль-Арабі створив «Фусус аль-хікам», що складається з 27 розділів і є підсумком його містичної філософії. Попри менший обсяг, ніж «Аль-Футухат аль-Маккія», ця праця вважається вершиною його інтелектуальної зрілості та духовних пошуків.
Ібн аль-Арабі залишив по собі спадщину, яка визначила подальший розвиток суфізму та ісламської філософії. Його твори не лише формалізували містичну традицію, а й надали їй філософського виміру. Образи та концепції, розроблені ним, вплинули на численні покоління мислителів у мусульманському світі та за його межами.
Іван Гудзенко
