У 1990 році група тутсі емігрантів, які жили в екзилі, створила повстанську армію, що вторглася в Руанду з сусідньої Уганди. Це стало початком Громадянської війни, яка тривала до 1994 року. У період війни тутсі повстанці, які називали себе Руандійською патріотичним фронтом (РПФ), отримали підтримку у формі зброї та фінансів з боку Уганди.
У країні була велика напруга між хуту та тутсі, і РПФ використовувала цю напругу для своєї переваги. У квітні 1994 року було вбито президента Ювенала Габрієла. Це стало каталізатором для початку масових вбивств тутсі та поміркованих хуту. Загалом, за період війни було вбито близько 800 000 осіб.
Міжнародна спільнота довго ігнорувала кризу в Руанді, а коли вона відбулася, не змогла швидко зреагувати, щоб зупинити масові вбивства. Франція навіть відправила в Руанду військові сили з метою допомогти хуту. Однак пізніше міжнародна спільнота засудила масові вбивства як геноцид, що було офіційно визнано ООН.
Громадянська війна в Руанді була великою трагедією для країни і її народу. Після перемоги РПФ у війні, влада перейшла в рук тутсі. Більшість хуту, які брали участь у масових вбивствах, були вигнані з країни або були затримані та стали обвинуваченими у воєнних злочинах.
Внаслідок війни багато людей стали бездомними та втратили своє майно. Країна також зазнала значних економічних збитків та зруйнована інфраструктура. Однак Руанда зуміла відновитися після війни та розпочати реформи у багатьох галузях, зокрема в сфері економіки, освіти та охорони здоров’я.
Вивчення причин Громадянської війни в Руанді дозволяє краще зрозуміти те, як етнічні конфлікти та напруга можуть призвести до катастрофічних наслідків. Також ця історія нагадує про необхідність запобігання етнічним конфліктам та звернення уваги на захист прав людини, щоб уникнути таких трагедій у майбутньому.
Іван Гудзенко
