Георг Гегель

З 1777-1778 рр. – Георг навчається у латинській школі, в згодом і в штутгартській гімназії. Він з великим захопленням вивчав історію, літературу, педагогіку та філософію, читав давньогрецьких  мислителів в оригіналі. Після закінчення гімназії в Штутгарті, Георг  восени 1788 року успішно вступає  у Тюбінгенський теологічний інститут.  Тут  він прослухав дворічний курс лекцій з філософії і трьохрічний – з теології.  Успішно здає екзамени перед вступом у цей навчальний заклад. На його духовний розвиток вплинув  Гельдерлін – майбутній німецький поет та Шегчінг – філософ. Для  Гегеля вони стали найкращими  друзями, цікавилися філософією античності. Уважно вивчали  філософа Платона та німецького класика Імануїла Канта, проводили дискусії. Їх  об’єднували не  лише наукові, а й політичні інтереси.  Юнаки  з великим одухотворенням  вітали Французьку буржуазну революцію.Пророком цієї революції  вони вважали Руссо.  Молоді  студенти  були  членами політичного клубу, любили  перечитувати  кожну шпальту  французької газети, обмірковували революційні події у Франції.  Студенти потрапили  в епіцентр  політичних подій у Франції, що характеризувалися  взяттям  Бастілії,  поваленням монархії  і публічною стратою французького короля Людовіка ХV якобінцями.

У 1971 р. – Гегель разом із Гельдерліном та Шелінгом  приймав участь  посаджені  «дерева свободи»  як символ  французької революції. Пізніше про революцію Гегель напише, що це  «примирення  божественного зі світом».  Його ентузіазм  особливо прослідковується  у статті під назвою «Народна релігія та християнство». Праця писалася у місті Тюбенген, але була перервана  ним у Бьорні. Після  успішного закінчення теологічного університету, Гегель, відмовившись від  кар’єри духовного пастора, відразу ж направляється у місто Бьорн.

Влаштовується на роботу домашнього  вчителя  у Карла Штейгера.  Вільний час проводить  читанням філософських праць Йоганна  Фіхте та Фрідріха Шелінга, в тому числі детальним вивченням політико – економічного  життя швейцарців, слідкує  за перебігом подій у Франції. В ході  історичних змін: падіння  диктатури якобінців  зумовила  армія Наполеона Бонапарта, що привело  до утворення  уряду Директорії,  підвищення  Наполеона в історії політики Франції.  Це дуже сильно вплинуло  на подальшу  ідеологію німецьких  мислителів, особливо на  духовний розвиток  філософа.

У 1793-1796 рр. – Георг  виступає  у якості прихильника  однієї із форм державного правління – республіки.  Досить критично   відносився   до порядків абсолютного феодалізму, а також  і  католицизму, визнавав  античну демократію, проповідуючи  необхідність  втручання людини у суспільне життя, з метою його змінити.

Гегель  противився політиці. Його настрої чітко відбилися  у рукописах. Перший  вийшов друком   1795 року під назвою «Життя Ісуса», другий  рукопис дістав назву «Позитивність християнської релігії», був надрукований вже через рік. У 1797 р. – повернувшись на свою батьківщину з допомогою свого друга і соратника  Гельдерліна – отримав  посаду  домашнього вчителя.  Був вчителем  в родині купця  Гогеля у місті Франкфурт – на – Майні.

Гегель  продовжує свою науково – дослідницьку роботу. Займається  проблемами  історичного, політичного та філософського характеру.    У 1798 р. – виходить перша його брошура «Про  нові внутрішні відносини Вюртемберга, в особливостях устрою  магістрату», де вперше  ставить  незвичне для усіх питання  необхідності  змін  політичних реформ у  місті Вюртемберг.

Буквально вже через рік  пише трактат «Дух християнства та його доля».  Гегель став першим із ідеологів  діалектичної теорії.  Відверто кажучи,  гегелівська система   закінчує  філософію Нового часу. Сама ж система  складається  із трьох важливих частин логіки, що дивиться  на  Боже буття  ще до створення світу; натурфілософії, що має за зміст  віддалення Бога із свого творіння  до самого себе  в дусі людини. Логіка може здійснюватися  Богом у самій людині, проте вона не відрізняється  за змістом від попередньої.

До основних творів  періоду гегелівської  філософії  варто віднести такі: «Феноменологія духа «(вийшла друком у 1807 році); «Наука логіки» — у 1812-1815 рр.; багатотомна «Енциклопедія філософських наук» — у 1817, а також у 1830 роках, і нарешті  остання праця носила на той час  здебільшого юридичний характер «Основи філософії права» (праця вийшла у 1821 році); також  сюди додають лекції з філософії  історії, естетики, релігії.

Георг  починає захоплюватися  політичною економікою Англії. Пише коментар до книги Стюарта «Дослідження принципів  політичної економіки».  З невідомих причин коментар було втрачено. Англійські економісти  дуже сильно вплинули  на  Гегеля, про що свідчить  одна із його праць, названа ним «Філософія права».

У місті Франкфурт – на – Майні, він  в думках  розлучається  з мріями стосовно утворення республіки в  дусі античного полісу, відмовляється  від ідеалів республіки, пов’язаних  з революційним  підйомом та різким спадом Франції.  Він відходить від свого принципу щодо активного втручання у соціальне життя, проте схиляється  до думки щодо необхідності примирення  з невідворотними  законами  історичної долі  людства.

Спочатку  Гегель  піддавав критиці християнство  за  його проповідь пасивності, але  невдовзі  став  поважати і цінувати  християнську релігію.  Він цікавиться  релігійно – етичними питаннями.  Гегель  займається  філософськими проблемами у місті Франкфурт, намагається випробувати  себе у педагогіці в Єнському університеті.

Університет  став для нього надійним місцем діяльності поруч з такими людьми як Рейнгольд, Фіхте та Шелінг. Місто Єна перетворилося на справжнісінький   прогресивний центр  німецької філософії, що чітко було видно  через популяризацію  вчення Імануїла Канта самим Рейнгольдом ще у 1787 році.

У 1800 р. —  Георг  переїжджає з Франкфурту в Єнський університет.   Переїзд філософа  співпав  з  історичною подією – підписання Люневільського миру. За гшість років Георг енергетично розвинув  викладацьку та літературну діяльність. Читав лекції з наступних дицплін: логіка, математика, метафізика, історія філософії, написав  велику кількість статей.

У 1801 р. –  успішно захистив  дисертацію  на тему  «Про  обернення планет». Почалася дискусія  між філософом та його опонентами. Філософ стверджував,  що немає ніякого сенсу для того, щоб шукати небесні тіла між планетами Марс та Юпітер. Ще до захисту дисертації Гегеля, італійським науковцем Піаци  було відкрито  планету Цереру  між Марсом та Юпітером. В тім нам невідомо  як закінчилася  ця дискусія.

У 1801 р. – Гегель  пише статтю «Різниця між системами Фіхте та Шелінга», тим самим відкриваючи шлях для літературної діяльності. Стаття  стала противагою суб’єктивно – ідеалістичній  філософії Йоганна Фіхте. Низку статей було написано  ним стосовно  критики філософії  Канта, Фіхте, Шлейєрмахера та  Якобі і опубліковано  в періодичному виданні: «Критичний філософський журнал».

Що недивно, праця «Феноменологія духа» стала остаточним розірванням між Фрідріхом Шелінгом та Георгом Гегелем. Після  окупації Єни французькими військами Наполеона Бонапарта, занять в університеті не відбувалися. Завдяки  своєму другу Нітхамеру Гегель не втратив себе, отримує посаду редактора у «Бамбергській газеті».

Сувора цензура не дозволяла Гегелю  приймати безпосередню участь  у політичному житті. Чіткий контроль французів швидко розвіяв його ілюзії.

А  тому в листах до Нітхамера він  називає свою працю «нудотною втратою часу».  Нітхамер знову виручає Гегеля, за допомогою протекції  гарантує йому місце директора Нюрнбергзької гімназії. Цю посаду він очолює з 1808 по 1816 рік.

У 1811 р. –  Гегель одружується, шлюб виявився  вдалим, так як він палко любив супутницю свого життя. Одного разу Гегель сказав: «У кого  є мета в житті та хороша дружина – у того є все». Квартира  подружжя завжди була акуратною і у ній зберігався порядок.

Гегель зі своєю дружиною жив  скромно і тихо, здійснював разом із нею подорожі  по Німеччині.  Дружина Гегеля була дбайливою господаркою, але й сам Георг не відставав від неї, будучи головою і господарем будинку.

Судячи зі слів сучасних дослідників,  все ж таки збереглися  записи  сімейних розходів в зошиті Георга Гегеля. Часто повторював собі, що життя без засобів  існування є джерелом без моральності та нещастя.

У 1807 – 1813 рр. – під час ліберальних реформ у Пруссії, Гегель  продовжує свою діяльність. Його дуже вражали  прусські  поразки, що заставили  дворянську прусську монархію стати на  реформований шлях. Зі їхніми міркуваннями це б дозволило  зміцнити  не лише внутрішнє становище, а й встановити військову силу.

Гегель розгортає свою викладацьку та наукову діяльність  при Нюрнберзькій гімназії. Чомусь  адміністративна діяльність стала обтяжувати Гегеля, який велів  бачити зовсім іншу аудиторію, що буде зацікавлена  філософськими знаннями, а не гімназистів. Йому вдалося пробити собі шлях  і отримати  місце при Гейдельберзькому університеті. Політичне становище  країни різко змінилося  внаслідок  падіння імперії Наполеона Бонапарта.

Це супроводжувалося перш за все  утворенням  Священного союзу усіх європейських монархів для подальшої боротьби  з вільними рухами. Восени 1816 р. – Гегелем була прочитана лекція в Гейдельберзькому  університеті, в момент якої було виголошено дивовижні слова. Гегель стверджував, що прусська держава  побудована на розумних початках. Уряд Пруссії  оцінив  таку промову, а в 1817 році  Гегеля було запрошено через міністра Фрідріха – Вільгельма ІІІ  в Берлінський університет для читання лекцій.

Наступного року, відомий за  межами Німеччини Гегель призначається на професорську  посаду  при Берлінському університеті.

Дуже чітко почали прослідковуватися  консервативні сторони  самої філософії Георга Гегеля. У 1821 р. —  світ побачила  одна із його  опублікованих праць, названа «Філософія права», Гегель читав  лекції  з філософії історії, релігії, які  були опубліковані  тільки після його смерті.

Консервативну печать можна зустріти в його лекціях з естетики, прочитані в Гейдельберзькому  університеті.  У своїх завершальних лекціях з «Філософії історії», мислитель  зауважив  на  періоді ,  в тім  сам не знав як може обернутися хід людської історії. Йому незрозумілою була  липнева французька революція 1830 року, проте позитивно оцінив її як кінець пануючої  похмурої  епохи реставрації. От у «Філософії права» містяться  здебільшого ліберальні ідеї з конституційними вимогами.

Восени 1831 року, у зв’язку з поширенням епідемії холери, Георг Гегель помер. Його було поховано поруч з могилою Йоганна Фіхте. Після подружнього життя. У нього залишилося троє синів від дружини Марії Гухер.  Перший  молодший  син Імануїл був позашлюбним, пізніше став церковним діячем, другий – середній Карл вибрав шлях історика, третій – позашлюбний Людвіг став військовим, проте  помер ще раніше, ніж його батько — Георг Гегель.

Ідеї філософа  Георга Гегеля є неоціненим внеском у німецькій класичній філософській думці, виявляють собою зацікавлення і інших сучасних дослідників, що проявляють інтерес до філософської спадщини цього мислителя.

Богдан Стрикалюк