Працюючи кілька років у бакалійній крамниці, він вирішив емігрувати і став юнгою на кораблі, що прямував із Гамбурга до Венесуели. Після корабельної аварії біля голландського узбережжя він став офісним хлопчиком, а потім бухгалтером у торговій фірмі в Амстердамі. Він мав талант до мов і чудову пам’ять, що дозволило йому навчитися вільно читати й писати кількома мовами, включаючи російську, давньогрецьку та сучасну грецьку мову.
У 1846 році фірма направила Шлімана торговим агентом до Петербурга. Там він заснував власний бізнес і почав торгувати. У 1852 році він одружився з Катериною Лищиною. Завдяки військовим контрактам під час Кримської війни він заробив значний статок. У 1850-х роках він перебувався у Сполучені Штати і став громадянином США, зберігши це громадянство до кінця свого життя. Повернувшись до Росії, він залишив бізнес у віці 36 років і почав присвячувати свою енергію та гроші вивченню доісторичної археології. Він багато подорожував Грецією, Італією, Скандинавією, Німеччиною та Сирією, а також відвідав Індію, Китай і Японію, написавши книгу про свої подорожі. Шліман також вивчав археологію в Парижі.
Пошуки Трої
У 1868 році Шліман перевіз свій великий статок до Греції, відвідавши гомерівські місця там і в Малій Азії. Наступного року, після зустрічі з англійським археологом Френком Калвертом, Шліман опублікував свою першу археологічну книгу «Ітака, Пелопоннес і Троя». У цій праці він доводив те, у чому його переконав Калверт: що Гісарлик у Малій Азії, а не Бунарбаші, був місцем Трої. Крім того, він стверджував, що могили грецького полководця Агамемнона та його дружини Клітемнестри в Мікенах лежали всередині цитаделі, а не поза її стінами. Йому вдалося довести обидві теорії шляхом розкопок протягом наступних кількох років. Тим часом він розлучився зі своєю російською дружиною та одружився з молодою грецькою школяркою Софією Енгастроменос.
До початку розкопок Шлімана було зроблено кілька важливих археологічних відкриттів. Французький геолог Фердинанд Фуке виявив на Санторіні вкриті фресками стіни будинків та розписану кераміку під шаром пемзи, що свідчило про існування доісторичних культур в Егейському морі. Сам Калверт копав у Гісарлику і зіграв важливу роль у переконанні Шлімана, що Гісарлик був місцем Трої. У 1871 році Шліман розпочав роботу на цьому великому рукотворному кургані. Він вважав, що гомерівська Троя повинна бути на найнижчому рівні кургану і некритично копав верхні рівні. У 1873 році він виявив укріплення та залишки стародавнього міста, а також знайшов скарб золотих прикрас, який контрабандою вивіз із Туреччини. Він вважав, що знайдене місто — гомерівська Троя, хоча пізніше виявилося, що це місто передувало епосі Гомера.
Розкопки в Мікенах та Тірінфі
Після успіху в Трої Шліман розпочав розкопки в Мікенах, де виявив могили, що відповідали його теоріям. Серед них були склепінчасті гробниці, відомі як толої, та інші поховання. Його знахідки підтвердили існування високорозвиненої культури, відомої тепер як мікенська цивілізація. Шліман також проводив розкопки в Тірінфі, де виявив залишки укріпленого міста.
Науковий внесок та міфотворчість
Генріх Шліман часто представляв себе як піонера та відкривача доісторичної Греції. Хоча його відкриття були значними, він не завжди був об’єктивним у своїх дослідженнях. Його методи розкопок часто критикували за некритичність та руйнування важливих шарів археологічних пам’яток. Проте його внесок у розвиток археології неможливо переоцінити. Шліман був одним з перших археологів, який застосував систематичний підхід до розкопок та документування знахідок.
Висновок
Генріх Шліман залишив значний слід у світі археології. Його відкриття Трої, Мікен та Тірінфу значно розширили наше розуміння давньогрецької цивілізації. Хоча його методи та підходи були не завжди досконалими, його палке бажання розкрити таємниці минулого надихало багатьох наступних археологів. Шліман був не лише дослідником, але й мрійником, який перетворив свої дитячі мрії на реальність, залишивши спадщину, що живе й донині.
Іван Гудзенко
