У 1859 році Сіджвіка обрали членом Трініті-коледжу Кембриджського університету. Спочатку він викладав класичні мови, однак згодом перейшов до викладання моральної філософії.
У 1875 році його було призначено лектором, а в 1883 році професором моральної філософії в Кембриджі. Особливу увагу він приділяв розвитку жіночої освіти. За його ініціативи у 1871 році було засновано Ньюнем-коледж — один із перших жіночих навчальних закладів Кембриджа, який у 1892 році очолила його дружина, Елеонора Бальфур.
Етична система
Головною працею Сіджвіка стала книга «Методи етики» (1874), яка отримала широке визнання як одна з фундаментальних етичних робіт ХІХ століття. У цій праці він намагався сформулювати раціональну основу для прийняття моральних рішень. Його підхід базувався на аналізі трьох фундаментальних методів етичного міркування:
- Егоїзм — концепція, згідно з якою моральна дія повинна забезпечувати щастя суб’єкта, який її виконує.
- Утилітаризм — принцип, що визначає моральність дії через її здатність приносити максимальне щастя найбільшій кількості людей.
- Інтуїтивізм — підхід, що визнає існування безпосереднього морального знання та універсальних моральних норм, які не зводяться лише до прагнення щастя.
Сіджвік визнавав цінність кожного з підходів, але підкреслював, що жоден із них окремо не здатен забезпечити повну етичну систему. У відповідь на це він сформулював концепцію універсалістичного гедонізму — теорії, яка намагається об’єднати раціональні принципи морального інтуїтивізму з утилітаристським баченням загального блага.
Сіджвік помер 29 серпня 1900 року в Кембриджі. Його інтелектуальний доробок продовжує впливати на розвиток етики, зокрема на сучасні версії утилітаризму, які поєднують раціональне мислення з гуманістичними цінностями.
Іван Гудзенко
