У міфах Гея з’являється після первісного Хаосу — безформної порожнечі, з якої постала Земля, Небо і все суще. Вона народила Урана (Небо) і стала його дружиною. Від цього союзу народилися Титани, серед яких — Кронос, що згодом скинув свого батька. Саме Кронос став тією дитиною Геї, через яку вона відокремилася від Урана. Гея народила також інших могутніх істот — Гігантів, Еріній і Циклопів, які уособлюють різні сили природи та космосу. Її родовід охоплює майже весь пантеон давньогрецьких богів, і тому вона сприймалася як мати всього живого.
Гея, ймовірно, спершу була богинею-матір’ю, якій поклонялися на території Греції ще до появи культу Зевса. У цей період вона втілювала образ родючої землі, годувальниці та охоронниці життя. У пізнішій еллінській релігії її культ поступово занепав, поступившись Олімпійським богам, однак образ Геї зберігся в уявленнях про материнську природу, що дарує сон, плоди і підтримує порядок світу. В історичні часи її згадували як ту, що дарує сни і живить рослини та дітей — символічне відображення турботи Землі про всі істоти.
Гея у міфах та образах
У різних міфах Гея постає як учасниця ключових подій космогонії. Вона часто присутня при народженні Зевса, але в окремих легендах виступає його супротивницею. Це пояснюється тим, що вона є матір’ю велетнів і чудовиськ, серед яких — стоголовий Тифон, породжений Геєю як помста олімпійцям. Таким чином, її образ поєднує два начала — творче та руйнівне, що уособлюють природну рівновагу між життям і смертю, ростом і спустошенням.
Гея — символ вічної матерії, основи буття, з якої виникає все існуюче. У філософському вимірі її можна розглядати як архетип Землі — джерело стабільності, родючості та непорушного порядку природи. Її постать збереглася в мистецтві, поезії та релігійній думці, нагадуючи про зв’язок людини із землею як живою істотою.
Іван Гудзенко
