Його творчість формувалася у час політичних потрясінь наприкінці Римської республіки. Поет був сучасником Цицерона, Помпея та Юлія Цезаря, чиї постаті він згадує у своїх віршах, іноді з повагою, частіше — зі зневагою. Новаторство Катулла відчутне і в тому, що він звертається не до міфологічних тем, як багато його попередників, а до власного життя, роблячи його джерелом літературної сили.
Походження та ранні роки
Катулл народився у Вероні, тодішньому центрі Цизальпінської Галлії — римської території «по цей бік Альп». Його сім’я була заможною: джерела вказують, що батько поета підтримував дружні стосунки з Юлієм Цезарем, приймаючи його у своєму домі. Цей факт свідчить про високий соціальний статус родини. Попри таку близькість, Катулл не вагався висміювати Цезаря у своїх віршах, що не завадило зберегти приязні стосунки між Цезарем і родиною поета.
Катулл мав кілька маєтків, зокрема у Сірміо на озері Гарда, місці, яке він описував як свій улюблений притулок. Водночас він проводив значну частину життя в Римі, де спілкувався з літераторами й політиками, належав до освічених кіл і формував власний стиль.
Подорож до Віфінії та особисті трагедії
Зовнішні джерела дозволяють встановити кілька важливих фактів біографії. У 57–56 роках до н. е. Катулл перебував у Малій Азії, придворний у супроводі намісника Гая Меммія. Ця поїздка, ймовірно, не принесла йому матеріальної вигоди, але стала важливою подією, адже саме тоді поет відвідав могилу свого брата у Троаді. Ця смерть залишила глибокий емоційний слід, що відображено у знаменитій елегії, одній з найзворушливіших у римській літературі.
Любовна лірика та образ Лесбії
Найвідомішою темою у поезії Катулла стало його любовне захоплення жінкою, яку він називав Лесбією. Під цим псевдонімом, за античними авторами, ховалася Клодія — жінка зі знатного роду, сестра Публія Клодія Пульхра, політичного противника Цицерона. Вона з’являється і в промові Цицерона «Про Целія», де її змальовано у безжальному й різкому світлі.
У віршах Катулла Лесбія постає складною, сильнішою за нього особистістю. Її він оспівує у 25 віршах — від перших моментів захоплення до болісного розчарування. Ця лірика стала школою щирості для наступних поколінь римських поетів і визначила напрям розвитку любовної поезії у латинській традиції.
Поет не приховував і власних слабкостей: між рядками можна простежити історію залежності, ревнощів та гіркого усвідомлення зради. Поряд із Лесбією у його віршах згадується й юнак Ювентій, що свідчить про багатогранність особистих стосунків поета.
Конфлікти з політичними діячами
Катулл прославився й гострими епіграмами на впливових людей Риму. Його сатиричні вірші спрямовані проти Цезаря, Помпея та особливо Мамурри — інженера й агента Помпея. Відомий епізод, який передає римський біограф Светоній: після різких випадів Катулла проти Цезаря поет вибачився, і того самого дня Цезар запросив його на вечерю, демонструючи шляхетність характеру.
Його поезія зберегла чимало ноток суспільного життя Риму, де політика, дружба та інтриги перепліталися у складній мережі особистих стосунків.
Текстова традиція та збереження поезії
До нашого часу дійшов лише частково збережений корпус творів Катулла. Важлива особливість полягає в тому, що після II століття поет практично зник зі шкільних програм і був заново відкритий лише наприкінці XIII — на початку XIV століття, коли у Вероні знайшли єдиний рукопис. Він був швидко скопійований, а потім втрачений, і сьогодні тексти Катулла реконструйовані на основі кількох списків, що походять від цього архетипу.
Усього збереглося 113 або 114 віршів, залежно від редакції, але давні джерела свідчать про існування ще принаймні кількох творів, нині втрачених. Багато текстів містять розриви та фрагменти, що робить їхнє видання складним і потребує постійної філологічної роботи.
Вплив на римську та світову літературу
Катулл випередив поетів «золотої доби» — Горація, Проперція, Тібулла та Овідія, які добре знали його творчість і орієнтувалися на його стиль. Поетичний світ Катулла став моделлю інтимної лірики, що вивищує особистий досвід та зосереджується на внутрішньому житті людини.
Європейська поезія Нового часу також активно зверталася до його спадщини: мотиви катуллової лірики відчутні у любовній поезії Відродження і навіть у деяких модерністських текстах. Його голос залишився одним із найвиразніших у римській літературі, де поєднуються сила емоцій і тонка поетична техніка.
Іван Гудзенко
