Період навчання в Німеччині й Франції збагатив його досвід контактом із різними художніми школами. У 1909 році Арп переїхав до Швейцарії, де в 1911-му став співзасновником об’єднання Der Moderne Bund у Веггісі. Спілка прагнула підтримувати сучасні мистецькі пошуки і відіграла важливу роль у формуванні Арпа як художника авангардних переконань.
У 1912 році він відвідав Мюнхен, де познайомився з Василем Кандінським. Через коло художників Der Blaue Reiter Арп отримав доступ до експресіоністичних експериментів, що вплинули на його власну естетику. Він також співпрацював із берлінським угрупованням Der Sturm, на їхніх виставках презентував свої роботи у 1913 році. Наступного року повернувся до Парижа, де увійшов у середовище модерністів і зблизився з Амедео Модільяні, Пабло Пікассо, Сонею та Робертом Делоне, Максом Жакобом.
Дадаїзм у Цюриху та співпраця із Софі Тойбер
Перша світова війна змусила Арпа шукати безпечне місце для творчості. У 1916 році він опинився у Цюриху, де став одним із засновників дадаїзму — радикального руху, спрямованого проти логіки війни та буржуазних цінностей. У цей час він познайомився з художницею Софі Тойбер, яка стала його творчою партнеркою, а згодом дружиною.
Спільні роботи Арпа і Тойбер-Арп вирізнялися експериментами з матеріалами. Вони створювали нерепрезентативні колажі, так звані дуо-колажі, та текстильні композиції. Сам Арп у цей час почав працювати над дерев’яними рельєфами, форму яких він вибудовував за зразками природних обрисів. Ці рельєфи стали його фірмовим стилістичним прийомом.
Розвиток творчості міжвоєнного періоду
Після завершення війни подружжя жило в Німеччині до 1924 року, потім переїхало до Медона поблизу Парижа. У 1920-х роках Арп підтримував зв’язки із сюрреалістичним середовищем. У 1930-му долучився до групи Cercle et Carré, що об’єднувала митців абстракціоністського спрямування. Саме тоді він створив серію papier déchirés — композицій, створених шляхом розривання паперу та розташування фрагментів відповідно до принципу випадковості. Цей метод повністю відповідав сюрреалістичній ідеї автоматизму.
У 1931 році художник приєднався до групи «Абстракція-Творчість», яка об’єднувала абстракціоністів, схильних до раціональніших форм, ніж дозволяв сюрреалізм. Арп почав працювати зі структурованими лініями, гострими кутами та чіткішими контурами, хоча й залишався вірним органічній пластиці.
Друга світова війна та смерть Софі Тойбер-Арп
У роки Другої світової війни Арп повернувся до Швейцарії. У 1943 році несподівано померла його дружина, що стало великим ударом. Попри втрату він продовжив творчі пошуки та створив серію пап’є-фріас — композицій із зім’ятого паперу, де знову використовував елемент випадковості.
Пізня творчість та міжнародне визнання
Після війни Арп повернувся до Медона. У цей період він поєднував скульптуру та живопис із літературною працею. Він писав есеї, поетичні тексти й спогади, серед яких значне місце займали роздуми про Софі Тойбер. Частина цих творів вийшла вже після його смерті у збірках «Arp on Arp» (1972) та «Collected French Works» (1974), підготовлених Марселем Жаном.
Після 1950 року Арп отримав широке міжнародне визнання. У 1954-му здобув Гран-прі за скульптуру на Венеційській бієнале. У 1958 році виконав масштабне замовлення для будівлі ЮНЕСКО у Парижі — роботу «Сузір’я ЮНЕСКО». Того ж року Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку організував його ретроспективу, яку у 1962 році повторили в Національному музеї сучасного мистецтва в Парижі.
Ганс Арп помер 7 червня 1966 року в Базелі.
Іван Гудзенко
