Освіта та духовна діяльність
Біль навчався у кількох німецьких університетах, здобуваючи знання в царині теології та філософії. Близько 1460 року він став вікарієм і проповідником кафедрального собору в Майнці, що дало йому можливість поєднувати богословську теорію з практикою пастирського служіння. У 1468 році вступив до Ордену Братів Спільного Життя — громади, що приділяла увагу освіті та соціальній підтримці. Через два роки був призначений пріором братства в Буцбаху, а згодом, у 1479 році, очолив спільноту в Урахі.
Кар’єра Біля досягла кульмінації після його переходу до університетського життя. У 1484 році він став професором філософії та теології в Тюбінгенському університеті, де обіймав посаду ректора в 1485 та 1489 роках. Згодом, у 1492 році, його було призначено пріором у Шенбусі.
Богословські праці та оккамістська традиція
Найважливішою працею Біля вважається його «Збірник книг сентенцій» (Collectorium circa quattuor libros Sententiarum), присвячений коментарю до знаменитих «Сентенцій» єпископа Петра Ломбарда. Цей твір є одним із найбільш систематичних і методичних викладів доктрини англійського філософа Вільгельма Оккама, послідовником якого був Біль. Його виклад мав настільки великий вплив, що прихильників Оккама в університетах Ерфурта та Віттенберга почали називати «габріелістами».
Праця залишилася незавершеною, однак була доповнена учнем та послідовником Біля Венделіном Штайнбахом у Тюбінгені 1520 року. Повне видання вийшло друком у Бріксені 1574 року, що закріпило значення твору для наступних поколінь схоластів.
Його ідеї стали важливим кроком у розвитку європейської економічної думки, заклавши підґрунтя для подальших дискусій у ранньомодерну добу. За глибину та системність мислення Біль отримав прізвисько ultimus scholasticorum («останній зі схоластів»), адже саме його творчість символізувала завершення великої традиції середньовічної схоластики.
Спадщина Габріеля Біля охоплює кілька ключових сфер: богослов’я, філософію та політичну економію. Він втілює перехідну епоху між середньовічною системою мислення та зародженням нових підходів у гуманітарних і суспільних науках. Його коментарі до «Сентенцій» стали одним із найважливіших джерел для розуміння оккамістської традиції, тоді як його економічні роздуми вказували на проблеми, які хвилювали європейське суспільство напередодні Реформації.
Іван Гудзенко
