Ранні роки та інтелектуальні впливи
Фрідріх був племінником відомого письменника Йоганна Еліаса Шлегеля, що дало йому раннє знайомство з літературою. Після навчання в університетах Геттінгена та Лейпцига він почав активно співпрацювати зі своїм братом Августом Вільгельмом Шлегелем, відомим перекладачем і літературним критиком. Брати стали впливовими фігурами інтелектуального кола Єни, де Фрідріх почав публікувати свої відомі Aperçus і Fragmente в журналі Athenäum, які заклали основи романтизму як літературного та філософського руху.
Шлегель вважав, що культура Стародавньої Греції є невід’ємною частиною повноцінної освіти, що відобразилося в його багатогранних дослідженнях і теоріях. Також він був під сильним впливом філософії Йоганна Готліба Фіхте, який розвинув ідею суб’єктивного ідеалізму. Ця філософія спонукала Шлегеля створити власне бачення романтизму, у якому поезія та мистецтво повинні об’єднувати філософські, міфологічні, релігійні й іронічні елементи.
Концепція романтизму
Однією з головних ідей Шлегеля було те, що романтизм — це не лише стиль у мистецтві, а й спосіб мислення. У своїх ранніх творах він намагався знайти баланс між класичними ідеалами гармонії й романтичною свободою вираження. Він вважав, що справжня поезія повинна поєднувати у собі філософію, міфологію та іронію, відображаючи одночасно релігійний і духовний вимір життя. Одним з ключових творів Шлегеля, який ілюструє його романтичні ідеї, є напівавтобіографічний роман Люсінда (1799), де він піднімає питання любові, свободи та індивідуалізму, а також трагедія Аларкос (1802), яка, на жаль, не здобула значного успіху.
Париж та інтерес до індійської культури
У 1802 році Фрідріх переїхав до Парижа разом з Доротеєю Вейт, дочкою відомого єврейського філософа Мойсея Мендельсона, яка розлучилася з Симоном Вейтом. Вони одружилися в 1804 році, і цей союз став для Шлегеля важливим етапом у його житті, оскільки саме під впливом Доротеї він глибше занурився в дослідження східних культур і мов. У Парижі Шлегель почав вивчати санскрит і зробив вагомий внесок у розвиток порівняльного мовознавства. Його праця «Про мову і мудрість індійців», стала однією з перших спроб дослідження індоєвропейських мов і вивчення індійської культури з філософського погляду. Ця праця заклала основи порівняльної філології та індоєвропейських студій, що зробило Шлегеля піонером у цій галузі.
Перехід до християнства
Одним з ключових моментів життя Шлегеля стало його навернення до католицизму у 1808 році. Це навернення багато в чому було зумовлене його прагненням знайти єдність між романтичною філософією та християнською вірою. Після цього він став активним прихильником антинаполеонівського руху та ідей визволення Німеччини від французького панування. Працюючи у Віденській канцелярії, Шлегель допомагав у підготовці звернень до німецького народу, підтримуючи боротьбу за національне визволення.
Останні роки та спадщина
У 1820 році Шлегель став редактором католицької газети Конкордія, де висловлював консервативні погляди і критикував ідеї, які колись сам підтримував. Це призвело до розриву з його братом Августом, що стало великим особистим і професійним ударом для нього. Попри це, він продовжував свою літературну і філософську діяльність до кінця життя.
Зібрання творів Фрідріха фон Шлегеля було вперше видано в 10 томах у 1822–1825 роках, а пізніше розширене до 15 томів у 1846 році. Його листування з братом та дружиною Доротеєю також було опубліковано, що дало уявлення про його особисте життя та інтелектуальні пошуки.
Іван Гудзенко
