Шеллінг постає як мислитель перехідного типу: він розвиває ідеї своїх попередників, але водночас радикально переосмислює самі підстави філософії як особливої форми теоретичного мислення, що покликана осягнути не лише свідомість, а й саму структуру реальності.
Життя і формування філософської позиції
Шеллінг рано проявив інтелектуальну обдарованість і вже в юному віці увійшов до кола німецьких філософів-ідеалістів. Його біографія тісно пов’язана з університетським середовищем, дружбою з Гегелем та участю в романтичному інтелектуальному русі.
Докладний огляд життєвого шляху та етапів філософської еволюції подано в матеріалі «Фрідріх Шеллінг: життя та філософія»,
де показано, як особистий досвід і культурний контекст вплинули на формування його ідей.
Шеллінг і спадщина Канта
Філософія Шеллінга неможлива без критичного засвоєння кантівської традиції. Від Іммануїла Канта він успадковує уявлення про активну роль суб’єкта пізнання та розуміння філософії як рефлексії над умовами можливого досвіду. Водночас Шеллінг вважав, що кантівський поділ між явищем і «річчю в собі» залишає природу філософськи непоясненою.
Загальне уявлення про цю проблематику формується в межах філософії Іммануїла Канта, від якої Шеллінг відштовхується, але яку прагне подолати.
Від Фіхте до самостійної системи
Фіхте суттєво вплинув на ранні пошуки Шеллінга, особливо своєю ідеєю активного Я. Проте Шеллінг вважав, що редукція реальності до діяльності суб’єкта є однобічною. На його думку, природа має власну філософську гідність і не може бути лише похідною від свідомості.
Саме прагнення подолати цю однобічність і привело Шеллінга до розробки філософії природи та ідеї тотожності суб’єктивного й об’єктивного.
Шеллінг зробив вирішальний внесок у формування німецького ідеалізму, повернувши природі статус повноцінної філософської проблеми. Його філософія стала підготовчим етапом для системи Гегеля та водночас зберегла самостійну цінність як спроба мислити світ органічно і цілісно.
Саме тому Шеллінг посідає ключове місце в історії німецької класичної філософії і залишається актуальним для сучасного філософського осмислення природи, свободи та буття.
Іван Гудзенко
