Під час Другої світової війни Франц Фанон вступив до лав Вільної французької армії, що стало дуже важливим кроком у його політичному формуванні. Після війни він здобув медичну освіту і спеціалізувався у сфері психіатрії.
У 1953 році почав працювати в психіатричній лікарні Бліда-Жуанвіль в Алжирі.Там він безпосередньо стикався з психологічними наслідками колоніального панування як у пацієнтів-алжирців, так і у французьких військових. Цей досвід мав вирішальне значення для формування його поглядів на взаємозв’язок між психікою, расовою ідентичністю та політичною владою.
«Чорна шкіра, білі маски» як критика расової свідомості
У своїй першій фундаментальній праці «Чорна шкіра, білі маски» (1952) Фанон проаналізував, як колоніалізм формує расову ідентичність через мову, культуру та соціальні структури. Основна теза Фанона полягає в тому, що під впливом колоніальної культури чорношкірі люди змушені пристосовуватись до моделей поведінки білих, відкидаючи власну ідентичність. Внаслідок цього формується комплекс меншовартості, який глибоко вкорінюється у психіку.
Фанон описує психологічну напругу між зовнішньою адаптацією та внутрішнім відчуттям відчуження. У його трактуванні расизм, не лише соціальна несправедливість, а передусім інструмент впливу на людську свідомість, який спрямований на руйнування самоповаги у колонізованих народів.
Політична активність та участь у боротьбі за незалежність
У другій половині 1950-х років Фанон не обмежується лише теоретичними дослідженнями. Він активно долучається до національно-визвольного руху в Алжирі, Фронту національного визволення (FLN). У 1956 році він стає редактором революційної газети «Ель-Муджахід», що видавалася в еміграції у Тунісі. Через декілька років тимчасовий уряд Алжиру призначає його послом у Гані. Його діяльність поєднує інтелектуальну роботу з практичною участю у визвольній боротьбі африканських народів.
Насильство як політична реальність
У праці «Прокляття землі» (1961), яка стала підсумком його політичного та філософського шляху, Фанон розглядає насильство як ключовий елемент колоніального устрою. Він наголошує, що колоніалізм сам по собі є системою насильства, яка проникла в усі сфери життя. За його логікою, насильство колонізованих не є аномалією, а радше неминучою відповіддю на систематичне пригнічення. Воно здатне виступати як акт очищення, засіб відновлення гідності та інструмент політичного оновлення.
Франц Фанон помер у грудні 1961 року від лейкемії, перебуваючи на лікуванні у США. Попри передчасну смерть, його творчість залишила глибокий слід у політичній філософії, соціальних науках та культурній теорії.
Іван Гудзенко
